На власні очі

Павлоградські скелелази здобули під Новий рік низку нагород. Минулого тижня, 28 і 29 грудня, вихованці ФСК ім. В. М. Шкуренка взяли участь у 7-му чемпіонаті міста зі скелелазіння. Про підсумки змагань розповів у Фейсбук один із тренерів команди Андрій Суворкін.

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Ха рківщині місцевий житель отримав 5 років колонії за спробу вчинити терористичний акт. Кілька місяців тому чоловік ледь не підірвав ємність із рідким хлором на території підприємства, що забезпечує міста Харків і Лозову питною водою. Спроба теракту провалилася, а чоловіка затримали українські спецслужби. Свою провину він визнав. Про це йдеться у вироку Лозівського міськрайонного суду від 11 грудня 2019 року.

Баранівська громада Житомирщини торує свій шлях до економічного успіху У сучасному світі, аби жити заможно й чесно, треба бути вигадливим і працьовитим. Влада однієї з дотаційних громад Житомирщини, де немає заводів-гігантів і великих агрохолдингів, але є земля, ліс і луки, спонукає своїх земляків заробляти на органіці, туризмі і місцевих традиціях. Ставку робить на підприємливих селян і ініціативну молодь. Прибутки тут поки що не рахують, однак автори ідеї сподіваються, що вона матиме успіх.

фото із  сайту  Укрзалізниці Цікава новина для лозівчан , які люблять подорожувати Україною. Зокрема, в західному напрямку . З 8 грудня 2019 року між Лозовою, Львовом і Івано-Франківськом курсуватимуть прямі потяги №1 і №2. Щоправда, поїздка в них коштуватиме для пересічних мандрівників не дешево.

На Житомирщині колишній правоохоронець перетворив батьківську садибу на музей українського народного побуту. Задля цього чоловік разом із дружиною перебрався із гамірної столиці до тихого Полісся. Своїми експонатами ентузіаст дивує не лише земляків, а й гостей із-за кордону. На питання, чому він це робить, ветеран МВС відповідає, що закоханий у рідний край і хоче зберегти для нащадків його історію й традиції.

У Петропавлівському районі суд покарав власника собаки - пес задавив на смерть 16 сусідських курей. Самого чотирилапого «зловмисника» виконавча служба має вилучити у господаря. Про це йдеться у постанові районного суду від 20 листопада 2019 року.

Скорбота в очах, мерехтливі лампадки й молитва за упокій безневинних жертв – своїх далеких пращурів. А довкола метушливий люд, блискіт фар автівок і морозні сутінки . Саме в такій, вже звичній для активістів , атмосфері у Лозовій на Харківщині 23 листопада тривала акція до 86-х роковин Голодомору.

Нещодавно, 15 листопада, Дніпропетровщина втратила легендарного шахтобудівника і винахідника Гліба Піньковського. Він пішов із життя на 92-му році. У вересні 2015 року, в розпал російсько-української війни, мені пощастило зустрітися з цією людиною. Нагода була неабияка – Гліб Станіславович передавав українським бійцям свій легковик. На потреби фронту. Про цей вчинок поважного науковця я тоді розповів на сторінках місцевого видання «Популярн ые Ведомости». Отож, коли ми сьогодні вшановуємо пам ` ять знаменитого павлоградця, згадаймо і його волонтерські заслуги. Далі – оригінал тексту від 23 вересня 2015 року.

Опудало Путіна, уламки «сєпарських» снарядів, маскувальні «кікімори», синьо-жовті й червоно-чорні прапори (розписані автографами бійців), дитячі малюнки й світлини загиблих українських воїнів... Усі ці речі є німими свідками новітньої російсько-української війни і безцінними експонатами новоствореного аматорського музею в Павлограді. Музей зветься «У Діда».

Мешканець Тернівки, якого співробітники СБУ затримали у вересні 2019 року за підозрою в антиукраїнській пропаганді і закликах до розчленування держави, отримав 3 роки колонії умовно. Про це свідчить вирок міського суду від 21 жовтня.

Ікона Пресвятої Богородиці і червоно-чорний прапор, хода парком і спільна молитва, екскурс у минуле й тривоги за сьогодення, повстанські пісні й козацький куліш. Саме за таким сценарієм у Лозовій на Харківщині патріотична спільнота 14 жовтня відзначила День захисника України.

У Павлоградському районі мама без вісти зниклого 19-річного українського бійця Сергія Шевченка отримала державну нагороду. Відзнаку «Знак пошани» 2 жовтня Марині Цибі вручили виконуючий обов ` язки місцевої райдержадміністрації Олександр Краснов і павлоградський військовий комісар Роман Господ.

У Павлограді поліція затримала ще одного ймовірного збоченця Парк Першого травня, що в Павлограді, схоже, медом намазаний для різного роду сексуальних збоченців. У п`ятницю 13 вересня дві дівчини-підлітка натрапили там на підстаркуватого чоловіка, який демонстрував їм свої статеві органи. Школярки не розгубилися й викликали поліцію. І навіть сфотографували розпусника.

Одні бояться, що революційний символ дратуватиме літніх містян, інші апелюють до національних традицій і пам ` яті побратимів У Павлограді триває суперечка між низкою громадських активістів і мерією. Камінь спотикання – публічне використання в центрі міста на Алеї Слави червоно-чорного прапора. Активісти говорять, що він гідний того, аби майоріти поряд із державним, зокрема, біля меморіального знаку на честь загиблих в АТО земляків. Влада з цим не погоджується й апелює до думки інших містян  – противників національно-революційного символу.

Старенький «Чапаєв» у тамбурі, чорне піаніно на стіні і дерев`яні ящики-люстри попід стелею. Упереміж із вініловими платівками. Велике коло над баром окреслює цитату Пікассо « Youth has no age » («Молодість не має віку»). Усе вкупі створює оригінальний антураж арт-кавярні під назвою « Izba -читальня». Розташована вона у самісінькому центрі Маріуполя.

Уявіть: ви відпочиваєте в готелі, на годиннику перша ночі, аж раптом ваш спокій розривають чиїсь моторошні крики. Від несподіванки ви прокидаєтесь і вже не спите. Натомість запускаєте у своїх мізках фільмоскоп із картинками, що бачили напередодні. На них пихкаючі димом труби металургійного гіганту й оновлений дитячий парк, дивосвіт лялькового театру і пагорб із доменного шлаку – біля самісінького моря. Та головний контекст вашої уявної стрічки – війна, до якої тут лише 20 км . Прифронтовому Маріуполю не бракує сюрреалізму.

У Павлограді на Алеї Слави з ` явився червоно-чорний прапор. Його встановили учасники «Ходи Єдності», яка пройшла у центрі міста 24 серпня. Прапору, що символізує боротьбу українців за свою державу, відвели місце біля меморіального каменя на честь загиблих на Донеччині українських бійців – вихідців із Павлограда.

У Лозовій 28-й День народження Незалежної України пройшов за традиційним для останніх років сценарієм. Національні вишиванки і синьо-жовті прапори були головними атрибутами свята. Однією із родзинок дня стала «вишивана» хода проспектом Перемоги.

Придніпров'я тепер має найбільш у  в Україні металеву  підков у . Артоб'єкт висотою 3,40 і шириною 2,85 метра встановили мешканці Миколаївської об'єднаної територіальної громади (ОТГ) на Петропавл і вщ ині Дніпропетровської області . Повідомлення про національний рекорд з'явилося 17 серпня на сторінці громади  у Фейсбук.

територія майбутнього скверу, 15 серпня 2019 р. У місті Лозова на Харківщині невдовзі з ` явиться «Сквер бійцям за Незалежність України». Він розташовуватиметься поруч із проспектом Перемоги біля будинку №28. Розбити сквер і встановити там пам ` ятник підрядники мають не пізніше 31 грудня 2020 року. Міському бюджету проект коштуватиме майже 2 млн 150 тис. грн.

У Лозовій на Харківщині з ` явився перший у місті патріотичний мурал. Він прикрашає стіну однієї з багатоповерхівок у південно-західній частині міста. Малюнок зображує двох воїнів-лозівчан - Олександра Лавренка і Сергія Моторного. Хлопці героїчно загинули за різних обставин і в різний час. Один, як воїн Незалежної України, інший – як солдат радянської армії.

Мешканці Лозової, що на Харківщині, підтримали поширену в Україні традицію урочисто вітати своїх захисників. У суботу, 10 серпня, сюди, прямісінько з фронту, прибули близько півтисячі бійців 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас-Україна». З 2016 року цей підрозділ дислокується в Лозовій.

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.

Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.

Одна з останніх світлин Діани (фото надала мама дівчинки) Павлоградка Олена Решетняк, яка кілька років тому втратила у ДТП 12-річну дитину, домагається, аби амністований винуватець смерті її доньки повернувся за грати «Сьогодні в моєї Діаночки день народження, - говорить Олена. – Їй було б 16-ть…» В очах молодої жінки сльози. Вона дістає смартфон і показує світлини доньки: «Ось вона на 1 вересня... За 3 тижні до трагедії…» Відтоді, як в страшній ДТП загинула дівчина-підліток, минуло 3,5 роки, а її мама й досі не може оговтатися. Зізнається: не сила усвідомлювати, що винуватець смерті дитини нині на волі…

Мер Чернівців - про місцеві політичні баталії, фінансову децентралізацію і виклики, які стоять перед 266-тисячним містом Чимало експертів, які аналізують здобутки і провали української влади останніх 5 років, визнають, що найуспішнішою реформою цього часу стала децентралізація. На своєму рівні – журналіста й місцевого блогера – я охоче погоджуся з таким висновком. Скажу , що певний поступ відчутний  навіть  там, де місцева влада тривалий час занурена у «перманентні політичні баталії» і не здатна належно опікуватися розвитком своєї громади. Йдеться про Чернівці.

Про вражаючі будівельні технології, шалений кошторис, молодильне дзеркало і студентські табу. Секрети колишньої Митрополичої резиденції в Чернівцях Найперше, що спало на думку, коли я проминув браму й опинився посеред університетського двору: невже до цієї краси можна звикнути? Аж виходить, так! Ось двійко дівчат хутко шмигають повз мене – занурені у свої студентські клопоти. А там чолов’яга у спецовці дзижчить косаркою - ретельно відшліфовує зелений газон і не звертає жодної уваги на історичну велич довкола себе. Я ж стою, роззявивши рота, в оточенні високих цегляних мурів, придивляюся до настінних візерунків і рахую зубці на баштах. Одним словом, турист.

Про таємницю хасидських «скарбів» і відлуння радянських жахіть, буковинських праведників і легендарну «Смерічку», австрійську архітектуру й екзотику карпатських гір А чи знали ви, що в Україні є й інші міста окрім Умані, куди щороку приїздять хасиди-паломники? В одному з них – буковинській Вижниці - колись учився і співав славетний Назарій Яремчук, а при місцевому будинку культури і тепер є ансамбль «Смерічка» – нащадок легендарного вокального гурту. Кожна вуличка цього містечка над Черемошем дихає легендами. Свій куточок тутешній люд гордо зве воротами в Карпати.

На Буковині, в самому передгір’ї Карпат, є коледж, в якому дітей учать створювати справжні шедеври Цієї краси не побачиш на розпродажах так званої автентичної екзотики. Бо вона унікальна - до останнього вузлика, металевого візерунку чи горіхової оздоби виготовлена руками. В сувенірних лавках великих міст, коли й натрапиш на щось подібне, зважиш, передусім, можливості свого гаманця. Знайшов я цю неповторність у невеличкому містечку на Буковині, котре зветься Вижницею.

Ніколи не розумів курортних лежебок, які марнують свій відпочинок на дорогих пляжах чи в барах готелів. Інша справа – почепити на спину рюкзак, взути кросівки і гайнути подалі в гори. Скажімо, в буковинські Карпати - на гостини до самобутніх гуцулів. Тож коли мені трапилася така нагода, я не зволікав.

Ніколи не розумів курортних лежебок, які марнують свій відпочинок на дорогих пляжах чи в барах готелів. Інша справа – почепити на спину рюкзак, взути кросівки і гайнути подалі в гори. Скажімо, в буковинські Карпати - на гостини до самобутніх гуцулів. Тож коли мені трапилася така нагода, я не зволікав.

Якою побачили журналісти зі Сходу, Центру й Півдня України буковинську столицю Якщо вам трапиться нагода побувати в Чернівцях, обов’язково прихопіть із собою фотокамеру і взуйте зручні черевики – бо мандрувати доведеться чимало. З огляду на давню історію цього буковинського міста, туристам у ньому є, чим помилуватись. Звісно, кожному припаде до душі щось своє: чи то брукована пішохідна вуличка, чи будинок із левами, чи якийсь сучасний артоб ` єкт.

про «Добрих газдів», бджолину терапію і секрети буковинської децентралізації Один мій знайомий, колишній колгоспник, жалівся якось на новітніх реформаторів. Мовляв, затіяли децентралізацію, а зиск від неї мають лише ті громади, де є потужний аграрний чи промисловий ресурс або ж відомі на всю Україну туристичні родзинки. Однак, що робити територіям, котрим цього скарбу бракує? Донедавна я теж ставив собі таке питання. Поки не побував на Буковині.

Схоже, активні лозівчани заклали нову для міста традицію – у неформальному колі відзначати теж поки що неформальне свято - День Героїв. Вже третій рік поспіль наприкінці травня вони відвідують могили полеглих за Україну земляків і збираються біля символічного «гайдамацького Хреста» у міському парку.

Друзі, а хто-небудь знає, що воно за бідолахи такі – «Дети Зе», котрих треба захищати, ще й на міжнародному рівні? Мені теж невтямки.

Від самого початку російсько-української війни павлоградський волонтер Анатолій Токарєв активно допомагає нашим бійцям на Донбасі. Його донька Марина служить у Збройних Силах України. Однак зараз вже їхня сім ` я потребує термінової допомоги. У 5-річної онуки волонтера лікарі виявили тяжку хворобу.

Синьо-жовтий прапор на фото не продірявлений кулями і не обпалений війною. Але він має свою драматичну історію.

Волонтеры Павлоградского района обшили самодельной броней военный "Урал", который им пригнали с фронта бойцы 25-й воздушно-десантной бригады ВСУ. Бортовой грузовик способен теперь выдержать большинство пулевых и осколочных попаданий.

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Щиро, з Божою ласкою і Україною в серці . Саме так зустріли Христове Воскресіння віряни Преображенської парафії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ у Лозовій.

Цей текст редакція павлоградської "Популярки" надрукувала на початку вересня 2014 року. Можливо, зараз він виглядав би інакше, якби мені довелося знов описувати ті події. Головне в тексті - це фотосвідчення того, що залишив після себе "русский мир" в українському місті (прим. авт.).

У 73 роки колишній гірник із Павлограда сідає на шпагат, стоїть дороги ногами і мандрує пішки на чималі відстані Бути пенсіонером – за завжди дорівнює пити ліки й жалітися на життя. Павлоградець Віктор Чурілов, котрий чверть віку віддав шахтарській праці, у свої 73 роки почувається значно молодшим за ровесників і не відвідує лікарів. «Мій секрет у тім, що завжди потрібно рухатися, займатися собою. Людина – коваль свого здоров ` я», - переконаний колишній гірник.

Фото зі сторінки  93-тя ОМБр Холодний Яр  у Фейсбук На Павлоградщині попрощалися з 24-річним бійцем Дмитром Кравченком У Павлограді містяни 3 квітня попрощалися зі своїм земляком, українським воїном Дмитром Кравченком. Боєць 93-ї бригади Збройних Сил України пішов із життя 31 березня, у власний день народження. Захисникові було лише 24 роки…

Справу про жорстоке побиття влітку 2018 року 29-річного павлоградця Сергія Вязовіченка і далі буде розглядати суддя Тетяна Кононенко. 19 березня Павлоградський міськрайонний суд відмовив адвокатам обвинувачених у її відводі.  

Прокурор вважає це спробою затягнути процес У Павлограді триває судовий процес у справі про жорстоке побиття влітку минулого року 29-річного містянина Сергія Вязовіченка. 14 березня мали б розпочатися судові дебати. Однак захисники обвинувачених заявили відвід головуючій судді Тетяні Кононенко. Пояснили, що буцімто вона розглядає справу упереджено, на користь іншої сторони.

14 березня Україна вшановує своїх воїнів-добровольців «Якщо ворог раптом посуне на нас, я готовий знову стати до зброї!» - це слова 27-річного Ярослава Могильченка. Сьогодні він «муніципальний вартовий» - спільно з поліцією охороняє громадський порядок на вулицях Павлограда. А 5 років тому хлопець у складі добровольчого підрозділу «Правий сектор» пішов боронити від окупантів український Донбас.

Дмитрові Коваленку вдалося протягом однієї хвилини віджатися від полу лише 23 рази Свої змагання вони присвятили пам ` яті загиблого героя-земляка Олександра Лавренка У Лозовій на Харківщині ветерани російсько-української війни разом із місцевими підприємцями започаткували спортивний турнір імені свого земляка, Героя України Олександра Лавренка. Змагання стартували у день його народження, 9 березня, й проходили у міській школі №7, де вчився Олександр.

Цікаво, якби Тарас Шевченко жив у 21 столітті, якою була б його поезія? Можливо, її так само роздирали б на шматки, цензурували, звинувачували автора у ксенофобії й дорікали простотою стилю. І водночас щиро захоплювалися б його рядками, читали їх зі сцен і ширили у соцмережах... Хтозна, як би воно було.

На Петропавлівщині в селі Олександрівка зловмисник до смерті забив 27-річну жінку. Її тіло поліцейські виявили 27 лютого в одній із приватних садиб. У скоєнні злочину слідство підозрює 31-річного цивільного чоловіка потерпілої. Про це повідомляє прес-служба Павлоградського відділу поліції.

Павлоградці вже 5-й рік поспіль вшановують пам'ять загиблих учасників Революції Гідності. Хтось робить це щиро, бо йому й досі болить. Інші сумують формально, бо взагалі не сумувати їм не можна. У багатьох після розстрілів на Майдані й російської агресії в Україну розплющились очі. Але то вже окрема тема.