На власні очі

За 160 кілометрів від Києва є давнє село з колоритною назвою Мільки. Ця розповідь про його долю і долю його мешканців – їхні щоденні клопоти і сподівання «Що, питаєш, тут буде далі? – дядько Микола висмикнув із-під ніг запилену стеблину, розтер її між пальцями, кинув погляд у бік сільського цвинтаря й несподівано голосно, ба, навіть сердито відповів: - Нічого не буде. Помруть наші Мільки. Років за десять ліс та болото їх з ` їдять ... » І замовк. Цієї миті він, вочевидь, картав себе за раптовий спалах відчаю, образи, ледь вловимої злості. Певно, дуже боліло йому…

Її звати Віра Григорівна, вона пенсіонерка й колишня викладачка університету. Мешкає у Ніжині і доглядає за своєю родовою спадщиною в невеличкому селі біля Прилук. Її обійстя потерпає від злодіїв і наступу дикої природи. Але Віра Григорівна не може залишити напризволяще свою садибу, оскільки вона пов`язує її з кількома поколіннями предків.

Мешканка Юр’ївщини пережила розкуркулення, голод і чужину, заробила у колгоспі трудодні і отримала на старість крихітну пенсію Прямуючи електричкою повз Вербуватівку, що на Юр`ївщині, завжди милуюся широкою долиною поза селом і кількома хатками, котрі притислися до пагорбів на протилежному її боці. Одного разу я таки завітав до того куточка – на гостини до старенької жінки з цікавою долею. Було це влітку 2013 року...

Німецький солдат, який дає хліб сироті російському хлопчику, 1942 рік. Фото  www.reddit.com Здавалося б, п ро історію Другої світової війни вже все роз казано. Однак деякі її епізоди і далі спливають у людській пам'яті. Ці спогади дуже суб'єктивні , а війна в них часто має несподіваний ракурс. Приміром, той, де окупант раптом виявляється не безжальним ворогом, а людиною , а твій сусід-українець несподівано стає садистом-перевертнем.

На Чернігівщині мешканці крихітного села створили власний краєзнавчий музей. Експонати до нього збирали по горищах і скринях. Музей ніде не зареєстрований, але селян це не засмучує. Вони кажуть, що хочуть зберегти у пам ` яті нащадків рідну історію.

В хорошем городе у него есть хорошая квартира, однако, сам он предпочитает жить на задворках у цивилизованного мира, где бродят лоси и кабаны, и где неделями можно не встретить человека. Все это - в полутора часах езды от Киева!