Перейти до основного вмісту

Онука відомого волонтера потребує термінової допомоги


Від самого початку російсько-української війни павлоградський волонтер Анатолій Токарєв активно допомагає нашим бійцям на Донбасі. Його донька Марина служить у Збройних Силах України. Однак зараз вже їхня сім`я потребує термінової допомоги. У 5-річної онуки волонтера лікарі виявили тяжку хворобу.

- Марина – мама двох доньок. У наймолодшої Христинки, котрій 5 років, лікарі нещодавно діагностували лейкемію. Зараз небайдужі люди готові допомогти нам відправити дівчинку на лікування в Італію. Там вже на неї чекають. Але робити це треба терміново. Окрім того, лікування коштуватиме величезні, як для нас гроші, - розповів телефоном 19 травня Анатолій Дмитрович.



Днем раніше він, його рідні й побратими звернулися до людей із чуйним серцем з проханням про допомогу. Відповідні пости вони написали у мережі Фейсбук. В одному зі своїх повідомлень Анатолій Токарєв запропонував охочим придбати в нього фронтові трофеї – стилізовані під сувеніри гільзи від артилерійських снарядів.



- На сьогодні вже є відгуки. Передусім, від наших бійців – спецназу, розвідки… Усіх тих, кому ми допомагали й допомагаємо, - сказав телефоном А. Токарєв.

До речі, звернення родини волонтера про допомогу за короткий час отримало безліч коментарів із словами щирої підтримки.



P.S.

Допомогти родині Анатолія Токарєва і його доньки Марини можна, перерахувавши кошти на банківську картку Марини Шкіринець в Приватбанку: 4149 4996 4880 3748

Довідка:

Анатолій Токарєв (позивний «Дєд»), 59 років – волонтер і громадський активіст, мешканець Павлограда. Окрім доставки гуманітарної допомоги на фронт брав участь у визволенні полонених українських бійців, вивозив з окупованих територій цивільних громадян. За час війни допоміг, таким чином, кільком сотням українців.



Про полон Анатолій Дмитрович знає не з чужих слів – наприкінці серпня 2014 року він разом з іншим волонтером Юрієм Гаком потрапив до рук проросійських бойовиків. Павлоградці везли «гуманітарку» бійцям 25-ї бригади десантників. На зворотньому шляху неподалік міста Жданівка волонтерів чекала ворожа засідка. Мужні чоловіки пройшлі крізь тортури, але вижили й згодом повернулися додому. Докладніше про цю драматичну історію 30 вересня 2014 року написали журналісти Радіо Свобода: Двоє волонтерів з Павлограда після місяця полону повернулись додому

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.