Перейти до основного вмісту

На Харківщині відзначили День Героїв (фото й відео)


Схоже, активні лозівчани заклали нову для міста традицію – у неформальному колі відзначати теж поки що неформальне свято - День Героїв. Вже третій рік поспіль наприкінці травня вони відвідують могили полеглих за Україну земляків і збираються біля символічного «гайдамацького Хреста» у міському парку.

Цього року патріотична акція припала на суботу, 25 травня. Її зініціювала Лозівська Спілка учасників АТО. До ветеранів російсько-української війни і нинішніх оборонців долучилися волонтери, родини загиблих воїнів, громадські активісти.



З інших куточків Харківщини до Лозової приїхали їхні однодумці.




Акція розпочалася в центрі міста біля меморіальної дошки з портретами полеглих бійців й зібрала кількадесят учасників



- Чому я тут? Бо я хочу вшанувати Героїв України. Адже вони дуже багато зробили для України і для Лозової. На жаль, чимало лозівчан, мабуть 70%, цього не визнають, і не розуміють. Тому ми збираємося, аби вони це врешті бачили. Хай починають говорити про нас, - каже 31-річний лозівчанин Андрій Юшков.

  

- Це кулеметні набої різного калібру. Той, що більший – 14.5 міліметрів – прилетів до нас з боку окупованої Горлівки, - розповідає журналістові боєць Юрій Кожухарьов.



Вже звертаючись до ширшого кола, він запевняє, що навчені воювати українці таки повернуть загарбані Москвою землі Донбасу й Криму. І новій владі не дозволять діяти інакше.



- Нічого не змінилося. Хлопці як гинули, так і гинуть. Але те, що відбувається в країні… На це сумно дивитися. Будь ласка, перестаньте сваритися… Це бачить ворог… Будь ласка, заради загиблих хлопців, не сперечайтеся, знаходьте консенсус – закликає боєць.



- Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце... – цитує вояка УНР і автора «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського його ідейний нащадок Володимир Полєшко. 



У 2014 році, з початком війни, Володимир добровольцем став до лав армії, невдовзі отримав поранення. У словах письменника він вбачає спадкоємність героїчних традицій українського воїнства.




Учасники акції поклали квіти до меморіальної дошки...



На сьогодні Лозівщина втратила на Донбасі 13 українських армійців.





Далі кілька автівок, прикрашених синьо-жовтими прапорами, вирушили на центральне кладовище міста. Тут священик Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ о. В`ячеслав відслужив жалобну літургію за спочилими воїнами.




Лозівчанка Валентина Миколаївна Кучуріна читає власного вірша. Останній його рядок звучить так: «Спасибі вам, що сплять спокійно діти і не горить в пожежах Лозова…» Журналістові жінка пояснює, що має вже чимало творів, присвячених темі України. За словами пані Валентини, її син Анатолій теж воював у лавах ЗСУ на Донбасі і був поранений.



Це могила лозівчанина Олександра Колесника, який воював у лавах ЗСУ снайпером. Загинув чоловік, коли повернувся з війни…

- Дуже важливо пам`ятати всіх воїнів, котрі пішли з життя вже тоді, коли повернулися з війни додому, - говорить о. В`ячеслав.





Активісти також відвідали могили інших своїх полеглих побратимів у селищі Панютиному і селі Хлібному.



Родина Артема й Інни Приходько мешкає в Панютиному. Артем – учасник АТО, боєць 93-ї ОМБр. Подружжя виховує двох синів – Давида і Толю.



- Я тут, аби вшанувати пам'ять полеглих за Україну, наших героїв. Мені це дуже близько, бо я теж воював. Неподалік Пісок на Донеччині, - розповідає Артем.




Наостанок учасники акції традиційно збираються в міському парку Перемоги біля пам’ятного хреста Героям України. 



Володимир Полєшко від імені Спілки учасників АТО вручає активним містянам символічні відзнаки і дарує диски «Пісень, народжених в АТО». Звертаючись до земляків, він називає головними ворогами сучасної України путінську Росію й наші власні байдужість, невігластво і безпринципність.




- Героями ми можемо бути всі. Бо кожен робить ту справу, яку йому посилає Бог. Хто вміє і готовий тримати зброю, той воює. Волонтери - допомагають армії. Небайдужі люди – словом і ділом теж роблять спільну справу, - певен В. Полєшко. Він просить своїх однодумців навертати до національних цінностей інших лозівчан.


На завершення Дня Героїв - зварена на вогнищі пшоняна каша, чай і кава з ласощами та невимушене спілкування в колі друзів.




До речі, вперше День Героїв лозівські активісти широко відзначили в 2017 році. Про це можна почитати тут

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua, більше фотографій дивіться в Google Фото

Історична довідка:  

День Героїв - щорічне свято, встановлене на честь борців за волю України, починаючи від лицарів та козаків епохи Середньовіччя і завершуючи сучасною добою Незалежності. Відзначається 23 травня, але для зручності проходить у вихідні, що настають після свята. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв. Свято було приурочене до 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі вбили Євгена Коновальця. Крім того, саме у травні пішли з життя Микола Міхновський і Симон Петлюра. З проголошенням Незалежності почало набувати розголосу -  особливо після 2014 року. Станом на 2019 рік не є офіційним державним святом, але щоразу більше відзначається органами місцевої влади. Джерело: Українська Вікіпедія

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.