На Харківщині відзначили День Героїв (фото й відео)

Схоже, активні лозівчани заклали нову для міста традицію – у неформальному колі відзначати теж поки що неформальне свято - День Героїв. Вже третій рік поспіль наприкінці травня вони відвідують могили полеглих за Україну земляків і збираються біля символічного «гайдамацького Хреста» у міському парку.

Цього року патріотична акція припала на суботу, 25 травня. Її зініціювала Лозівська Спілка учасників АТО. До ветеранів російсько-української війни і нинішніх оборонців долучилися волонтери, родини загиблих воїнів, громадські активісти.

З інших куточків Харківщини до Лозової приїхали їхні однодумці.

Акція розпочалася в центрі міста біля меморіальної дошки з портретами полеглих бійців й зібрала кількадесят учасників

- Чому я тут? Бо я хочу вшанувати Героїв України. Адже вони дуже багато зробили для України і для Лозової. На жаль, чимало лозівчан, мабуть 70%, цього не визнають, і не розуміють. Тому ми збираємося, аби вони це врешті бачили. Хай починають говорити про нас, - каже 31-річний лозівчанин Андрій Юшков.

  

- Це кулеметні набої різного калібру. Той, що більший – 14.5 міліметрів – прилетів до нас з боку окупованої Горлівки, - розповідає журналістові боєць Юрій Кожухарьов.

Вже звертаючись до ширшого кола, він запевняє, що навчені воювати українці таки повернуть загарбані Москвою землі Донбасу й Криму. І новій владі не дозволять діяти інакше.

- Нічого не змінилося. Хлопці як гинули, так і гинуть. Але те, що відбувається в країні… На це сумно дивитися. Будь ласка, перестаньте сваритися… Це бачить ворог… Будь ласка, заради загиблих хлопців, не сперечайтеся, знаходьте консенсус – закликає боєць.

- Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце... – цитує вояка УНР і автора «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського його ідейний нащадок Володимир Полєшко. 

У 2014 році, з початком війни, Володимир добровольцем став до лав армії, невдовзі отримав поранення. У словах письменника він вбачає спадкоємність героїчних традицій українського воїнства.

Учасники акції поклали квіти до меморіальної дошки...

На сьогодні Лозівщина втратила на Донбасі 13 українських армійців.

Далі кілька автівок, прикрашених синьо-жовтими прапорами, вирушили на центральне кладовище міста. Тут священик Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ о. В`ячеслав відслужив жалобну літургію за спочилими воїнами.

Лозівчанка Валентина Миколаївна Кучуріна читає власного вірша. Останній його рядок звучить так: «Спасибі вам, що сплять спокійно діти і не горить в пожежах Лозова…» Журналістові жінка пояснює, що має вже чимало творів, присвячених темі України. За словами пані Валентини, її син Анатолій теж воював у лавах ЗСУ на Донбасі і був поранений.

Це могила лозівчанина Олександра Колесника, який воював у лавах ЗСУ снайпером. Загинув чоловік, коли повернувся з війни…

- Дуже важливо пам`ятати всіх воїнів, котрі пішли з життя вже тоді, коли повернулися з війни додому, - говорить о. В`ячеслав.

Активісти також відвідали могили інших своїх полеглих побратимів у селищі Панютиному і селі Хлібному.

Родина Артема й Інни Приходько мешкає в Панютиному. Артем – учасник АТО, боєць 93-ї ОМБр. Подружжя виховує двох синів – Давида і Толю.

- Я тут, аби вшанувати пам'ять полеглих за Україну, наших героїв. Мені це дуже близько, бо я теж воював. Неподалік Пісок на Донеччині, - розповідає Артем.

Наостанок учасники акції традиційно збираються в міському парку Перемоги біля пам’ятного хреста Героям України. 

Володимир Полєшко від імені Спілки учасників АТО вручає активним містянам символічні відзнаки і дарує диски «Пісень, народжених в АТО». Звертаючись до земляків, він називає головними ворогами сучасної України путінську Росію й наші власні байдужість, невігластво і безпринципність.

- Героями ми можемо бути всі. Бо кожен робить ту справу, яку йому посилає Бог. Хто вміє і готовий тримати зброю, той воює. Волонтери - допомагають армії. Небайдужі люди – словом і ділом теж роблять спільну справу, - певен В. Полєшко. Він просить своїх однодумців навертати до національних цінностей інших лозівчан.

На завершення Дня Героїв - зварена на вогнищі пшоняна каша, чай і кава з ласощами та невимушене спілкування в колі друзів.

До речі, вперше День Героїв лозівські активісти широко відзначили в 2017 році. Про це можна почитати тут

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua, більше фотографій дивіться в Google Фото

Історична довідка:  

День Героїв - щорічне свято, встановлене на честь борців за волю України, починаючи від лицарів та козаків епохи Середньовіччя і завершуючи сучасною добою Незалежності. Відзначається 23 травня, але для зручності проходить у вихідні, що настають після свята. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв. Свято було приурочене до 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі вбили Євгена Коновальця. Крім того, саме у травні пішли з життя Микола Міхновський і Симон Петлюра. З проголошенням Незалежності почало набувати розголосу -  особливо після 2014 року. Станом на 2019 рік не є офіційним державним святом, але щоразу більше відзначається органами місцевої влади. Джерело: Українська Вікіпедія