Схоже, активні лозівчани заклали нову для міста традицію – у неформальному
колі відзначати теж поки що неформальне свято - День Героїв. Вже третій рік
поспіль наприкінці травня вони відвідують могили полеглих за Україну земляків і
збираються біля символічного «гайдамацького Хреста» у міському парку.
Цього року патріотична акція припала на суботу, 25
травня. Її зініціювала Лозівська Спілка учасників АТО. До ветеранів російсько-української
війни і нинішніх оборонців долучилися волонтери, родини загиблих воїнів,
громадські активісти.
З інших куточків Харківщини до Лозової приїхали їхні однодумці.
Акція розпочалася в центрі міста біля меморіальної дошки
з портретами полеглих бійців й зібрала кількадесят учасників
- Чому я тут? Бо я хочу вшанувати Героїв України. Адже
вони дуже багато зробили для України і для Лозової. На жаль, чимало лозівчан, мабуть
70%, цього не визнають, і не розуміють. Тому ми збираємося, аби вони це врешті бачили.
Хай починають говорити про нас, - каже 31-річний лозівчанин Андрій Юшков.
- Це кулеметні набої різного калібру. Той, що більший –
14.5 міліметрів – прилетів до нас з боку окупованої Горлівки, - розповідає журналістові
боєць Юрій Кожухарьов.
Вже звертаючись до ширшого кола, він запевняє, що
навчені воювати українці таки повернуть загарбані Москвою землі Донбасу й
Криму. І новій владі не дозволять діяти інакше.
- Нічого не змінилося. Хлопці як гинули, так і гинуть.
Але те, що відбувається в країні… На це сумно дивитися. Будь ласка, перестаньте
сваритися… Це бачить ворог… Будь ласка, заради загиблих хлопців, не сперечайтеся,
знаходьте консенсус – закликає боєць.
- Коли
я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того,
хто стане на моє місце... – цитує вояка УНР і автора «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського його ідейний нащадок Володимир Полєшко.
У 2014 році, з початком війни, Володимир добровольцем
став до лав армії, невдовзі отримав поранення. У словах письменника він вбачає спадкоємність героїчних традицій українського воїнства.
Учасники акції поклали квіти до меморіальної дошки...
На сьогодні Лозівщина втратила на Донбасі 13 українських армійців.
Далі кілька автівок, прикрашених синьо-жовтими прапорами,
вирушили на центральне кладовище міста. Тут священик Харківсько-Полтавської
єпархії УАПЦ о. В`ячеслав відслужив жалобну літургію за спочилими воїнами.
Лозівчанка Валентина Миколаївна Кучуріна читає власного
вірша. Останній його рядок звучить так: «Спасибі вам, що сплять спокійно діти і
не горить в пожежах Лозова…» Журналістові жінка пояснює, що має вже чимало
творів, присвячених темі України. За словами пані Валентини, її син Анатолій теж
воював у лавах ЗСУ на Донбасі і був поранений.
Це могила лозівчанина Олександра Колесника, який воював у
лавах ЗСУ снайпером. Загинув чоловік, коли повернувся з війни…
- Дуже важливо пам`ятати всіх воїнів, котрі пішли з життя
вже тоді, коли повернулися з війни додому, - говорить о. В`ячеслав.
Активісти також відвідали могили інших своїх полеглих побратимів
у селищі Панютиному і селі Хлібному.
Родина Артема й Інни Приходько мешкає в Панютиному. Артем
– учасник АТО, боєць 93-ї ОМБр. Подружжя виховує двох синів – Давида і
Толю.
- Я тут, аби вшанувати пам'ять полеглих за Україну, наших
героїв. Мені це дуже близько, бо я теж воював. Неподалік Пісок на Донеччині, -
розповідає Артем.
Наостанок учасники акції традиційно збираються в міському
парку Перемоги біля пам’ятного хреста Героям України.
Володимир Полєшко від імені Спілки учасників АТО вручає активним містянам символічні відзнаки і дарує диски «Пісень, народжених в
АТО». Звертаючись до земляків, він називає головними ворогами сучасної України
путінську Росію й наші власні байдужість, невігластво і безпринципність.
- Героями ми можемо бути всі. Бо кожен робить ту справу,
яку йому посилає Бог. Хто вміє і готовий тримати зброю, той воює. Волонтери -
допомагають армії. Небайдужі люди – словом і ділом теж роблять спільну справу, - певен В. Полєшко. Він просить своїх однодумців навертати до національних
цінностей інших лозівчан.
На завершення Дня Героїв - зварена на вогнищі пшоняна каша, чай і кава з ласощами та невимушене спілкування в колі друзів.
До речі, вперше День Героїв лозівські активісти широко відзначили
в 2017 році. Про це можна почитати тут
Олександр Шульга для tv-news.dp.ua, більше фотографій дивіться в Google Фото
Історична довідка:
День
Героїв -
щорічне свято, встановлене на честь борців за волю України, починаючи від лицарів та козаків епохи Середньовіччя і
завершуючи сучасною добою Незалежності. Відзначається 23
травня, але для
зручності проходить у вихідні, що
настають
після свята. У 1941 році Другий Великий Збір Організації
Українських Націоналістів постановив щороку 23
травня святкувати День Героїв. Свято було приурочене до 23 травня 1938 року,
коли в Роттердамі вбили Євгена Коновальця.
Крім того, саме у травні пішли з життя Микола
Міхновський і Симон
Петлюра. З проголошенням Незалежності
почало набувати розголосу - особливо після 2014 року. Станом
на 2019 рік не є офіційним державним святом, але щоразу більше
відзначається органами місцевої влади. Джерело: Українська Вікіпедія
Коментарі
Дописати коментар