Символ України з окупованого Луганська

Синьо-жовтий прапор на фото не продірявлений кулями і не обпалений війною. Але він має свою драматичну історію.

В березні 2014 року його несли учасники патріотичної ходи в Луганську. Після окупації міста російськими "відпускниками" синьо-жовте знамено зберігала (буквально, ховала під подушками у себе вдома) родина місцевих "бандерівців". Коли сім'ї довелося виїхати до контрольованого Україною Сєвєродонецька, прапор залишився в спорожнілій квартирі.

Восени 2018 року, завдячуючи сміливим людям, прапор вдалося дивом вивезти на "велику землю". Ті, хто на це зважився, без перебільшення ризикували життям, минаючи ворожий блокпост (пункт пропуску «Станиця Луганська»). Нині синьо-жовтий символ прикрашає тимчасову оселю українських луганчан.

P.S. На жаль, подробиць цієї історії, як і імен її учасників, я не розголошую. Бо є певні ризики - передусім для тих, чиї рідні залишаються в окупованому Луганську.

P.S. Ще трохи про сам Сєвєродонецьк. Суб`активно, у світлинах.

Цих двох красунь, маму ї її доньку, звати пані Валентина (зліва на фото) й пані Наталя. Вони мешканки Сєвєродонецька. В четвер, 16 травня, разом із багатьма українцями святкували День вишиванки. Мої співрозмовниці переконані: вишиванка - то є спосіб національної ідентифікації й водночас віддзеркалення таланту українських майстринь.

Чоловіка у вишиванці звати Сергій П’ятниця – він координатор Кризового медіа-центру «Сіверський Донець». Розповідає, що цього дня активісти ініціювали неофіційну святкову ходу центром міста. До акції долучилося близько сотні мешканців. Люди прийшли вбрані у вишиванки.

- Проукраїнські настрої у місті зростають. Але російська пропаганда, інформаційна війна свою справу зробили… Я колись казав, що наші люди у себе в коморі тримають бандуру й балалайку. Вичікують: якщо переможе «русская весна» - стрічатимуть її піснею про русское поле. А перемагатиме Україна, показуватиме значні успіхи, стануть на її бік. З того боку (проросійського табору – авт.) активності особливо немає. Хоча днями у місті знайшли розтяжку… Буває, хтось у дворі включить сепарські пісні – тоді поліцію люди викликають, - розповідає Сергій.

«ЛНР – путь в никуда» - цей красномовний напис прикрашає стіну старенької хрущівки на проспекті Центральному. Хто й коли його (напис) там залишив – мені не відомо.

Пам`ятник переможцям у Великій Вітчизняній війні - присвячений переможцям Німецько-радянської війни. Встановлений 2004 року, розташований на площі Перемоги. Це 14-метрова тріумфальна стела з червоного граніту, увінчана бронзовою копією ордена Перемоги. 

Пам`ятник генерал-майору Олександру Радієвському (9 травня 1970 – 23 липня 2014), командиру 21-ї окремої криворізької бригади охорони громадського порядку Нацгвардії. Погруддя встановлене біля будівлі міської ради. Під час проведення АТО О. Радієвський особисто керував діями бійців, які знищували ворожі блокпости довкола Миколаївки, Семенівки, Слов'янська. Загинув 23 липня 2014 року під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом із бійцями потрапив у засідку на мосту. 25 липня 2014 року командиру бригади присвоєно звання генерал-майора (посмертно). Урочисте відкриття пам`ятника відбулося 22 липня 2015 року.

Олександр Шульга

Довідка:

За даними Сєвєродонецької міськради, на початок 2019 року тут мешкала понад 51 тисяча переселенців із захоплених росіянами і їхніми колаборантами територій українського сходу.

Навесні 2014 року місто захопили проросійські терористи. Українські силовики, добровольці й кадрові військові визволили Сєвєродонецьк 22 липня 2014 року. При цьому відбувалася запекла перестрілка із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів і важкої бронетехніки.

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua