Перейти до основного вмісту

У Павлограді юні скелелази зробили собі новорічний подарунок


Павлоградські скелелази здобули під Новий рік низку нагород. Минулого тижня, 28 і 29 грудня, вихованці ФСК ім. В. М. Шкуренка взяли участь у 7-му чемпіонаті міста зі скелелазіння. Про підсумки змагань розповів у Фейсбук один із тренерів команди Андрій Суворкін.

Чемпіонат проходив у форматі «Складність», а його учасниками стали 64 юні спортсмени і спортсменки. До змагань традиційно долучилися скелелази із сусідньої Тернівки – команда «Спортивний туризм».



«Цього разу на учасників чекали 60 маршрутів різного ступеню складності, які вони мусили подолати протягом 90 хвилин. Спортсменам необхідно було оцінити власні сили і підкорити найскладніші маршрути», - повідомив А. Суворкін.


За його словами, чемпіонами у своїх вікових групах стали павлоградці: Діма Блєдной, Маша Лісовська, Денис Кодиров, Альона Григор`єва, Мирон Кобєц, Люба Голкіна, Софія Козаковська, Нікіта Бацула, Алла Крупська та Нікіта Коновалов.


«Переможців нагороджувала заслужений майстер спорту Тетяна Дебела з Дідом Морозом і його помічником Пінгвіном. Також Тетяна Володимирівна вручила почесні грамоти кращим спортсменам ФСК ім. В. М. Шкуренка за підсумками року, що минає, - Ярославу Ухтомському, Денису Кодирову і Марії Лісовській», - написав Андрій Суворкін. Він також зазначив, що 2020 рік павлоградські скелелази розпочнуть родинними змаганнями. Вони стартують вже в січні.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.