Перейти до основного вмісту

Народный тыл в 2015 году. Вербский "бронетанковый завод" обшил броней "Урал" десантников



Волонтеры Павлоградского района обшили самодельной броней военный "Урал", который им пригнали с фронта бойцы 25-й воздушно-десантной бригады ВСУ. Бортовой грузовик способен теперь выдержать большинство пулевых и осколочных попаданий.

Бронировали "Урал" на территории частной автомастерской в селе Вербки по соседству с Павлоградом. Местные волонтеры и бойцы называют эту мастерскую "Вербским бронетанковым заводом", а ее хозяина Виталия Сенченко - заводским директором.


"Броню на машину варили семь суток, плюс - два дня красили и ждали, пока высохнет, - рассказывает командир боевой машины десанта 25-й бригады прапорщик Вадим Бровенко (житель Павлограда, воевал в ДБ "Донбасс", прошел Иловайский котел, получил ранение, опять ушел на фронт). - Девять дней - рекордный срок для такого объема работ. Эта машина постоянно на передовой - перевозит личный состав, в том числе раненых. Без брони она была легко уязвима - любая пуля насквозь пробивала ее борт, кабину или бак. Забронировали. Скажу, что эквивалент этого бронирования выше, чем у БТР".


По словам Вадима Бровенко, для защиты "Урала" умельцы использовали листы металла, песок, шахтную резинотканевую ленту. Получился многослойный "сендвич". Исходными материалами вербовчан обеспечили горняки, предприниматели, фермеры, неравнодушные земляки. Одни нашли металл и резину, другие помогли со сваркой, третьи достали краску. Над модернизацией грузовика вербовчане работали по 12 часов и без перерыва.


Наконец, вербская и павлоградская детвора, которая все эти дни с интересом наблюдала за бронированием военного "Урала", оставила на его бортах, с внутренней стороны, свои рисунки, отпечатки ладошек и трогательные слова: "Україна в нас найкраща", "Повертайтеся живими!" и др. Земляки загрузили кузов продуктами.


По словам Вадима Бровенко, для "Вербского БТЗ" (кстати, эта аббревиатура служит именным клеймом команды Виталия Сенченко) нынешний "Урал" стал 26-й машиной, которую умельцы обшили броней за год войны. Были и капремонты военной техники. Одно из последних ноу-хау "ВБТЗ" - баня на колесах, ее шахтеры-регрессники под руководством Виталия Сенченко смонтировали на базе прицепа.

Александр Шульга (статья опубликована 15 июля 2015 года в издании "Популярные Ведомости")

Кстати

В Западном Донбассе многие волонтеры, предприниматели и фермеры с начала росийско-украинской войны взялись помогать своим военным. Один из видов этой помощи заключался в ремонте военной техники.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.