Перейти до основного вмісту

Лозова не змінює традицій – День Незалежності святкує «вишиваною» ходою


У Лозовій 28-й День народження Незалежної України пройшов за традиційним для останніх років сценарієм. Національні вишиванки і синьо-жовті прапори були головними атрибутами свята. Однією із родзинок дня стала «вишивана» хода проспектом Перемоги.

Вона  стартувала о 17.00 на перехресті з вулицею Федора Супруна. Разом із дорослими до дійства долучилася й малеча. Вмостившись на татових шиях.






Шеренги умовних і реальних бюджетників, а вони теж були серед учасників ходи, "розбавили" волонтерки "Жіночого Легіону". "Нам хоч ярмо на шию начіпи - все одно прийдемо", - кажуть активістки.




Темп і настрій урочистому рухові задавав муніципальний духовий оркестр.



Позад нього вихованці міського училища культури несли кількаметровий синьо-жовтий прапор.



Святкову колону очолювали перші особи Лозівської ОТГ (об’єднана територіальна громада) і представники місцевого самоврядування.




Вже за півгодини мер Сергій Зеленський і інші владні керівники вітали лозівчан зі сцени біля міського палацу культури. "Сьогодні найголовніше, щоб закінчилась війна, і дійсно Незалежність держави була не тільки на папері", - сказав, зокрема, міський голова. 




Перед тим вони разом із містянами й гостями свята виконали державний гімн.




Представники влади відзначили нагородами низку своїх земляків – за досягнення у службі й праці. Далі розпочався концерт творчих самодіяльних колективів міста.



Майже одночасно із урочистостями біля міського фонтану майстри декоративно-ужиткового мистецтва демонстрували лозівчанам свою рукотворну красу. А бджолярі й виноградарі частували медовухою і солодкими ягодами.


Митці боді-арту теж не нудьгували. Найбільшим попитом їхні тату користувалися у дітлахів.




На завершення свята організатори оголосили переможців щорічного конкурсу вишиванок. Його учасників і учасниць волонтери акції реєстрували заздалегідь.




Доки більшість містян розважалася біля палацу культури, понад півсотні активістів - представники громадського сектору - зібралися (теж традиційно) біля пам’ятного хреста Героям України в парку Перемоги.




Вони вшанували пам'ять полеглих у різні часи борців за Незалежність.



Священик Преображенської громади Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ о. В`ячеслав Труш прочитав молитви за спочилими воїнами.




Своїми думками про Україну і її сьогодення поділилися ветерани російсько-української війни. Для Олексія вона, реальна, а не вигадана, тривала 4 роки. У складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ чоловік воював на Донеччині. Був водієм, зв`язківцем, розвідником. 



Тепер ветеран тішиться своїми дітьми. Це його Полінка - доньці 4,5 роки


На завершення акції її учасники заспівали "Ще не вмерли України..."






P.S.

Якщо не помиляюся, вперше «вишивана» хода проспектом Перемоги на День Незалежності відбулася у Лозовій в 2014 році.





Тоді попереду урочистої колони їхали святково вбрані вершники й вершниці.









Впродовж 5 років незмінними учасниками акції були українські військові – бійці ЗСУ і добровольці.





Цього разу їх було небагато, а можливо, вони просто загубилися серед цивільної публіки.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.