На власні очі

Тепер це історія. Чимало павлоградців стали її учасниками, потрапивши у самісінький вир революційних  подій. Хтось робив свою справу вдома. Як-от ті люди, про яких ідеться в цьому репортажі. Вперше його текст надрукували «Популярные Ведомости» - 26 лютого 2014 року. До речі, людська пам'ять схильна міфологізувати історію. І в цьому немає нічого поганого. Однак для дослідника цінний саме «сирий» матеріал. 

Гвоздики, тюльпаны, свечи и лампадки. Их сотни тысяч, а может, и миллионы. Крещатик, Институтская, Грушевского… Цветами устелена брусчатка, они лежат на баррикадах из стертых покрышек, свисают охапками с недавно сваренных "ежей". Таким я  увидел Майдан через десять дней после расстрела активистов.

У Лозовій місцеві євромайданівці вшанували пам`ять загиблих під час кривавих сутичок, що тривали останні місяці між протестувальниками та силовиками у Києві. Активісти розгорнули кількаметровий жовто-синій прапор та рушили проспектом Перемоги.

Для письменницької і журналістської братії Євромайдан – то невичерпне джерело образів, типажів, ідей. Ось і Юрій Бутусов пише на фейсбуці про наміри зібрати докупи й видати книжкою окремі історії євромайданівців. Хороша ідея. Люди та їх вчинки не мають загубитися у часі. Навіть ті, що зовні не такі помітні.

До кривавого апогею лишалося два місяці. І ще живий був Сергій Нігоян… На цих світлинах – Майдан середини грудня 2013 року. Майже початок…