Перейти до основного вмісту

У Лозовій містяни ходою і молитвою вшанували своїх захисників


Ікона Пресвятої Богородиці і червоно-чорний прапор, хода парком і спільна молитва, екскурс у минуле й тривоги за сьогодення, повстанські пісні й козацький куліш. Саме за таким сценарієм у Лозовій на Харківщині патріотична спільнота 14 жовтня відзначила День захисника України.

Акція за участю кількох десятків активних містян розпочалася близько опівдня на площі перед міським палацом культури. Завершилася - біля пам’ятного хреста «Героям України» в парку «Перемоги».




Ініціаторами вже традиційних ходи й мітингу цього разу стали «Лозівська Спілка учасників АТО», активні містяни і представники двох християнських громад – православної і греко-католицької.



Пам`ятний хрест на честь Героїв України встановлений громадськими активістами у міському парку ще в 1991 році. Для кола лозівських патріотів це місце має нині сакральний зміст.





- На Лозівщині українські військові традиції дуже сильні. Ми можемо похвалитися тим, що перший хрест Героям України на сході поставили саме тут вже далекого 1991 року, - зазначив о. В`ячеслав Труш - священик Преображенської парафії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ.  Він і священик греко-католицької громади Лозової о. Андрій Насінник разом відслужили панахиду за полеглими в різні часи борцями за Україну.





Нагадали історію сьогоднішнього свята.




Своїм болем поділилася із земляками пані Лариса Шевченко - мати загиблого на Донбасі українського бійця Олега Шевченка. 





Говорили про російсько-українську війну і капітулянтську, на переконання учасників акції, зовнішню політику нової української влади.



«Якщо відбудеться здача хоча б одного шматка української землі, яка полита кров`ю наших хлопців, то я і багато інших… готові піти без зброї і зайняти ті позиції, з яких відведуть наші війська», - заявив колишній боєць 24-го штурмового батальйону «Айдар» Роман Авраменко.





Його побратим Володимир Полєшко від імені присутніх закликав місцеву владу підтримати рішення низки місцевих рад в Україні, які виступили проти так званої «формули Штайнмаєра».




Учасники акції поклали квіти й калинові грона до хреста «Героям України»





А на завершення урочистої частини проспівали кілька духовних і повстанських пісень.








Святковий козацький куліш і дружнє спілкування – стали фінальним акордом цієї зустрічі.




Олександр Шульга для tv-news.dp.ua, більше фотографій тут

Також читайте:

Місце зустрічі – «гайдамацький» хрест (фоторепортаж)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.