Перейти до основного вмісту

Як активні блогери ходили до гуцулів у гори і що з того вийшло


Ніколи не розумів курортних лежебок, які марнують свій відпочинок на дорогих пляжах чи в барах готелів. Інша справа – почепити на спину рюкзак, взути кросівки і гайнути подалі в гори. Скажімо, в буковинські Карпати - на гостини до самобутніх гуцулів. Тож коли мені трапилася така нагода, я не зволікав.

Нагодою я називаю свою участь у нещодавньому 4-денному прес-турі в Чернівецьку область. Його організував Center of Information Studies and Resource Service «Meridian» в рамках проекту «Мережеві медійні ініціативи на підтримку місцевих реформ» («МедіаПроРеформа»).

За словами В`ячеслава, ми мусимо сьогодні здолати 11 км: пройти перевал Німчич, піднятися до хребта гори Просічної, котрий лежить на висоті 913 м над рівнем моря, проминути гряду скель Протяте Каміння, дістатися гуцульського хутора (його назва Околена) і звідти повернути назад.

Далі фоторепортаж про цю пригоду:

Як активні блогери ходили до гуцулів у гори і що з того вийшло


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.