На власні очі

У Лозовій на Харківщині патріотична громадськість вшанувала пам'ять українських захисників, які в різні часи загинули в боях з російськими окупантами. Жалобна акція відбулася 29 січня – в День пам’яті Героїв Крут – біля меморіального Хреста «Героям України» в парку Перемоги.

У Лозовій на Харківщині патріотична спільнота вшанувала пам'ять своїх земляків – вояків УНР, які загинули тут наприкінці грудня 1917 року в боях із загонами Червоної Армії.

Мешканців Лозової та Панютиного в часи Голодомору 1932-1933 років рятувала залізниця. Адже тих, хто там працював, держава забезпечувала пайками. Водночас до міста з «голодних» сіл стікалися селяни. Деякі помирали дорогою. Їхні тіла вантажили у вагон і вивозили на лозівські околиці. Про це є усні свідчення, записані краєзнавцями.

У Лозовій біля «Гайдамацького хреста», що в парку Перемоги, з’явився десятиметровий червоно-чорний прапор. Велетенське знамено сюди 14 жовтня привезли харків’яни – представники обласного осередку «Правого сектору» (ПС).

Цього хлопчину в камуфльованому однострої звати Денис Єфімов. Юнак родом із міста Лозової. Йому 16 років і він учень 2-го курсу Харківського військового ліцею «Патріот». У майбутньому хоче стати прикордонником. А ще захоплюється історією і літературою.

Кожен, хто любить подорожувати і кому не байдужа наша історія, мусить завітати на українсько-білоруське прикордоння. Містечко Любеч на півночі Чернігівщини – колись могутній військовий форпост давньоруської держави, а нині глуха окраїна вже сучасної України. Попри видиму занепалість ця земля здатна вразити гостей своїми унікальними історичними й духовними пам ` ятками.

Нещодавно у світі військової документалістики з’явилася невелика за обсягом, але унікальна за змістом праця – щоденник ветерана українського батальйону «Айдар» Сергія Мороза. Книга так і зветься – «Айдар. Літо 2014-го. Спогади рядового солдата». 24 липня автор презентував свою роботу землякам.

На Харківщині в стінах Лозівського історико-краєзнавчого музею зберігається доволі рідкісний експонат. Це так звана половецька «баба» - кам’яна скульптура першої третини 13 століття. Від інших подібних витворів її відрізняє пласка форма. Місцеві дослідники кажуть, що епоха кочовиків залишила нам ще чимало загадок.

Скажіть, вам ніколи не доводилося відкопувати рештки мамонта? Обережно й навіть шанобливо виймати їх із доісторичних глибин? Ото ж бо – тоді заздріть! Бо я одного разу мав таку щасливу нагоду і, скажу щиро, досі вдячний за неї своїм знайомим краєзнавцям і музейникам. А ще під великим секретом зізнаюся: тримаю вдома невеличку мамонтову кісточку. Справжню.

Тепер це історія. Чимало павлоградців стали її учасниками, потрапивши у самісінький вир революційних  подій. Хтось робив свою справу вдома. Як-от ті люди, про яких ідеться в цьому репортажі. Вперше його текст надрукували «Популярные Ведомости» - 26 лютого 2014 року. До речі, людська пам'ять схильна міфологізувати історію. І в цьому немає нічого поганого. Однак для дослідника цінний саме «сирий» матеріал. 

малюнок художника  Юрія Журавля Бій під Крутами, 10 2-ту річницю якого Україна відзначає 29 січня, знов і знов нагадує нам про уроки наших національних поразок. Уроки, які багато з нас не здатні засвоїти. Особливо це болісно усвідомлювати сьогодні – на тлі новітньої російсько-української війни. 

На Житомирщині колишній правоохоронець перетворив батьківську садибу на музей українського народного побуту. Задля цього чоловік разом із дружиною перебрався із гамірної столиці до тихого Полісся. Своїми експонатами ентузіаст дивує не лише земляків, а й гостей із-за кордону. На питання, чому він це робить, ветеран МВС відповідає, що закоханий у рідний край і хоче зберегти для нащадків його історію й традиції.

Про вражаючі будівельні технології, шалений кошторис, молодильне дзеркало і студентські табу. Секрети колишньої Митрополичої резиденції в Чернівцях Найперше, що спало на думку, коли я проминув браму й опинився посеред університетського двору: невже до цієї краси можна звикнути? Аж виходить, так! Ось двійко дівчат хутко шмигають повз мене – занурені у свої студентські клопоти. А там чолов’яга у спецовці дзижчить косаркою - ретельно відшліфовує зелений газон і не звертає жодної уваги на історичну велич довкола себе. Я ж стою, роззявивши рота, в оточенні високих цегляних мурів, придивляюся до настінних візерунків і рахую зубці на баштах. Одним словом, турист.

Про таємницю хасидських «скарбів» і відлуння радянських жахіть, буковинських праведників і легендарну «Смерічку», австрійську архітектуру й екзотику карпатських гір А чи знали ви, що в Україні є й інші міста окрім Умані, куди щороку приїздять хасиди-паломники? В одному з них – буковинській Вижниці - колись учився і співав славетний Назарій Яремчук, а при місцевому будинку культури і тепер є ансамбль «Смерічка» – нащадок легендарного вокального гурту. Кожна вуличка цього містечка над Черемошем дихає легендами. Свій куточок тутешній люд гордо зве воротами в Карпати.

Якою побачили журналісти зі Сходу, Центру й Півдня України буковинську столицю Якщо вам трапиться нагода побувати в Чернівцях, обов’язково прихопіть із собою фотокамеру і взуйте зручні черевики – бо мандрувати доведеться чимало. З огляду на давню історію цього буковинського міста, туристам у ньому є, чим помилуватись. Звісно, кожному припаде до душі щось своє: чи то брукована пішохідна вуличка, чи будинок із левами, чи якийсь сучасний артоб ` єкт.

Коли гірник Ярослав Бах і р є в учергове спускався до лави , він і гадки не мав , що стане автором дивної знахідки. У гірничій масі, яку транспортував стрічковий конвеєр, шахтар угледів чималу брилу. Розбив її і от етерів - ізсередини  каменюку вкривали дивні візерунки ...

У Лозовій на Харківщині близько трьох десятків активних містян молитвою і запаленими лампадками публічно, але без зайвого офіціозу, вшанували пам'ять жертв сталінських Голодоморів.  Днем раніше жалобні заходи до роковин геноциду провела міська влада.

Виявляється, практика підкупу виборців «гречкою» в Україні існувала вже понад 100 років тому. В якості хабарів спритні кандидати пропонували селянам… ковбасу. Тих, хто продавав свої голоси на виборах, називали "хрунями". Молодий радикал Іван Франко, який неодноразово балотувався в сейм, програвав своїм недобросовісним конкурентам саме через таких, ласих до умовної гречки, "хрунів".

Едуард Цикало приїхав до Лозової з Первомайська разом із сином Артемом Хрест «Героям України», що вже 27 років височіє у парку Перемоги в Лозовій, є знаковим місцем для багатьох патріотів. І не лише місцевих. 14 жовтня тут із нагоди Дня захисника України і Свята Покрови Пресвятої Богородиці зібралися ветерани новітньої російсько-української війни, громадські активісти.

Вивезена на примусові роботи до Німеччини під час Другої Світової війни українська дівчина стала улюбленою нянею чужим дітям Навесні 2010 року мені пощастило познайомитись із жінкою, чия доля, напевне, могла б стати сюжетом драматичного роману чи художнього фільму. Настільки багато я побачив у ній зворушливої й водночас неплакатної правди. Звати цю людину – Марія Свиридівна Сафронова, вона – колишня острабайтерка Третього рейху. На час нашої зустрічі їй виповнилося 86 років. Нині вона вже перебуває в іншому світі...