На власні очі

Цей текст редакція павлоградської "Популярки" надрукувала на початку вересня 2014 року. Можливо, зараз він виглядав би інакше, якби мені довелося знов описувати ті події. Головне в тексті - це фотосвідчення того, що залишив після себе "русский мир" в українському місті (прим. авт.).

Німецький солдат, який дає хліб сироті російському хлопчику, 1942 рік. Фото  www.reddit.com Здавалося б, п ро історію Другої світової війни вже все роз казано. Однак деякі її епізоди і далі спливають у людській пам'яті. Ці спогади дуже суб'єктивні , а війна в них часто має несподіваний ракурс. Приміром, той, де окупант раптом виявляється не безжальним ворогом, а людиною , а твій сусід-українець несподівано стає садистом-перевертнем.

фото :  twitter.com/mikekomar (4 березня 2014 року,  Павло Ткаченко допомагає іншому бійцеві, якого в мережі називають Дмитром Табакаром, встановлювати український прапор на воротях КПП заблокованої частини) Рівно 4 роки тому, 27 лютого, російські спецпризначенці за допомогою БТР-ів спробували захопити летовище української військової частини А 4515  " Бельбек", що неподалік Севастополя. Після того майже місяць її блокували, погрожуючи штурмом. В один із цих днів світ облетіло фото, на якому два українських бійця встановлюють на воротях свого КПП державний синьо-жовтий прапор. На передньому плані – російський автоматник, чи то пак, «ввічлива людина», яка вартує біля заблокованої в/ч.  Одним із тих відчайдухів, які на очах в окупанта здійняли угору символ незламності українців, був виходець із Павлограда сержант Павло Ткаченко. Невдовзі про сміливий вчинок свого земляка дізналося і його рідне місто.

Онука колишньої остарбайтерки розшукала в Німеччині вихованців своєї бабусі Справжню, невигадану історію людства важко затиснути у якісь шаблони – надто примхлива вона панянка. А все тому, що пишуть її не лише царедворні особи, а й «маленькі» люди. Своїми непомітними для офіційних хронікерів вчинками, особистими трагедіями і життєвими парадоксами. Якось мені переповіли про драматичну долю українки, котру в роки Другої світової війни примусово вивезли до Німеччини. На чужині дівчина гледіла дітей у родині однієї місцевої фрау. Десятиліття по тому, незадовго до смерті, колишня остарбайтерка несподівано зізналася: «Єдині у житті хвилини щастя і безтурботності я відчула, коли була там, у наших ворогів».

У Павлограді, ймовірно, будуть судити 29-річну Катерину Філіпову – колишню «в.о. міністра юстиції» так званої «ДНР». Наразі міськрайонний суд дав дозвіл слідчому СБУ на проведення спеціального досудового розслідування стосовно «екс-чиновниці» в «уряді» терористів, яка нині переховується від українських правоохоронців.

Мешканцям транзитного містечка для вимушених переселенців, розташованого в Павлограді, доведеться щомісяця сплачувати за комунальні послуги вдвічі більшу суму, ніж досі. Замість 150 грн. з однієї людини вони платитимуть 280 грн. Таке рішення прийняли 11 липня депутати Павлоградської міськради.

Роман Т. (он есть на этом снимке) воюет за «Новороссию» под началом террориста, известного как «Гиви» (фото со странички Романа «ВКонтакте») Пока одни павлоградцы отстаивают свободу и целостность Украины, другие тайно или открыто воюют за «идеалы» так называемой «Новороссии». Имена некоторых из них неожиданно всплыли в базе данных волонтерского центра «Миротворец». Уже больше года центр собирает информацию обо всех изменниках Родины. По крайней мере, так сказано на его сайте.