Мандруючи Чернівцями (фоторепортаж)…

Якою побачили журналісти зі Сходу, Центру й Півдня України буковинську столицю

Якщо вам трапиться нагода побувати в Чернівцях, обов’язково прихопіть із собою фотокамеру і взуйте зручні черевики – бо мандрувати доведеться чимало. З огляду на давню історію цього буковинського міста, туристам у ньому є, чим помилуватись. Звісно, кожному припаде до душі щось своє: чи то брукована пішохідна вуличка, чи будинок із левами, чи якийсь сучасний артоб`єкт.

Мені пощастило гостювати на Буковині наприкінці травня 2019 року. До речі, вперше. До Чернівецької області нас, журналістів і журналісток Лівобережної України, запросив у дводенний прес-тур «Досвід реформ на Буковині» Харківський прес-клуб Media Hub Kharkiv. Поїздка відбулася за підтримки «Медійної програми в Україні», яку фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і реалізує міжнародна організація Internews. Поміж іншого організатори подарували нам двогодинну екскурсію старим містом. Отже, що зафіксувала того дня моя фотокамера?

Центральна площа Чернівців

Туристичні путівники радять гостям Чернівців починати свою подорож старим містом із його Центральної площі. Своїм створенням площа Ringplaz (Ринок – до 1918 року) завдячує німецькому цісареві Йосифу II. 

Вперше відвідавши Чернівці в 1783 році, він запропонував магістратові обрати це місце для ринкової площі і наказав знести розташовані там хатини. Упорядкування площі почалося в 1825 році – спершу її вирівняли, потім уклали бруківку. Площу збудували в 1840 році. З часом стару бруківку замінювали новою.

Будівлю ратуші звели в середині 19 століття

На Центральній площі розташована 3-поверхова будівля ратуші. Вона теж має свою історію. Нині в її прохолодних кабінетах і залах засідають мер і депутати, а в кулуарах вирує політичне життя. І хоча для мене слово «ратуша» асоціюється із Середньовіччям, вік чернівецької споруди відносно молодий.

Ратуша в Чернівцях є пам`яткою архітектури національного значення. Її почали зводити в 1843 році під керівництвом інженера Адольфа Марина і архітектора Андреаса Микулича. Архітектурний стиль ратуші належить до пізнього класицизму. Цікаво, що фундамент під будівлею кам’яний і сягає глибини понад 6 метрів (під вежею).

На історичній споруді встановлено два годинники – теж доволі раритетні. Один – на ратушній вежі, інший – на фронтоні. Вежа ратуші сягає 50 метрів.

Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12.00 на вежу будівлі зднімається трубач у колоритному буковинському одязі. Він грає мелодію безсмертної пісні «Марічка» 

Віднедавна на ратуші майорить прапор ВМС України

З грудня 2018 року на балконі ратуші майорить прапор ВМС України на честь українських полонених моряків.

З балкона ратуші відкривається чудовий краєвид на Центральну площу

Мені й колегам пощастило не лише побувати всередині ратуші, але й вийти на балкон вежі. З нього можна побачити чудову панораму старого міста.

Художній музей, в якому ми не побували)

Поряд із ратушею розташований художній музей. Довідники пишуть, що його будівля - одна з найбільш вишуканих пам'яток модерну в Центрально-Східній Європі. Споруджена вона за проектом віденського архітектора Губерта Гесснера на початку 20 століття.

На жаль, брак часу не дозволив нам зазирнути всередину музею, тому ми втішились, оглядаючи його зовнішню оздобу. Зокрема, на верхній частині фасаду будівлі можна побачити панно із зображенням алегоричних фігур. Вони символізують економічне процвітання Буковини за часів Австро-Угорщини.

Будинок обласної філармонії з червоно-чорним прапором

Скажу, що нашої екскурсії він не мав стосунку, але мою увагу привернув. Чому? Бо в його стінах колись виступав славетний Назарій Яремчук. На це вказує табличка. Нині ж на фасаді будівлі майорить червоно-чорний прапор.

Площа філармонії 

Обласна філармонія, точніше, її концертна зала, розташована на однойменній площі.

Театр ім. Ольги Кобилянської має цікаву історію

Країзнавці кажуть, що на початку 19 століття на місці нинішнього театру імені Ольги Кобилянської стояв широкий гай. А в 1800 році Чернівецька міська управа мусила організовувати облаву на вовків, які тут вештались.

Історія спорудження будівлі сучасного театру теж має цікавий аспект. У 1897 році комісія, створена магістратом Чернівців, звернулася до відомих віденських архітекторів Гельмера і Фельмера з проханням звести в центрі міста новий театр замість старого дерев`яного. Ті погодились, розробили проект і запропонували магістратові кошторис будівництва. Його вартість здалася чернівчанам занадто високою, тому замовляти роботи вони не вже поспішали. Лише в 1904 році будівельники заклали тут перший камінь і протягом року звели архітектурний шедевр.

Минав час, і довкола театру почали зростати кам`яні багатоповерхові будинки. Витвір архітектурного мистецтва ледь не загубився серед інших споруд. Тому вже в 20 столітті чернівецькі архітектори вдалися до візуальних хитрощів. Вони спроектували площу перед театром так, що вона «просіла» на 2,5 метри. Це надало архітектурному ансамблю оригінальності і довершеності.

Вулиця Ольги Кобилянської - окраса Чернівців

Від Центральної площі починається одна з найромантичніших вулиць старих Чернівців. Сьогодні вона зветься на честь Ольги Кобилянської, а раніше мала назву Молодіївської, а потім Панської (Herrengasse – нім.). Перший будинок на цій вулиці закладено в 1786 році. Цю дату вважають початком її історії.

За легендою, ходити цією вулицею можна було лише в чистому взутті, адже кожного ранку двірники мили її теплою водою з милом. І навіть підмітали… букетами троянд! Коли селяни приходили сюди торгувати своєю продукцією, то мусили на початку вулиці витирати взуття.

На Панській вулиці розташовувалися різні салони, банки та ресторани для обраної публіки, а також магазини, кав`ярні, ресторани і кінотеатри. Туристам радять оглянути Чернівецький краєзнавчий музей, що стоїть на цій вулиці. Однак мені з колеги такої нагоди в наш приїзд не випало.

Вулицю повністю відреставрували до 600-річчя міста. Сталося це в 2008 році. Тому ми, гості Чернівців, вже торкалися ногами нової бруківки і ступали на новий, вкритий мармуровою плиткою, тротуар.

Панська гуральня

Подорожуючи ошатної вулицею, ми ненадовго завітали до розташованого на ній колоритного ресторанчику під назвою «Панська гуральня».

Хто не знає, трохи призабуте слово «гуральня» означає винокурню або ж горілчаний завод).

Кована карета - подарунок місцевих ковалів до 600-річчя Чернівців

Подорожуючи Вулицею Ольги Кобилянської, ми не втримались від того, аби не сфотографуватися, сидячи на кованій кареті. Її встановили до 600-річчя Чернівців поблизу Краєзнавчого музею (на фото його видно позаду карети) і Палацу урочистих подій. Карету подарували мусті чернівецькі ковалі. 

Дворики на вулиці О. Кобилянської

Знавці чернівецької архітектури кажуть, що місто може похвалитися безліччю колоритних двориків. Ось цей, приміром, розташований на вулиці Ольги Кобилянської і його завжди показують туристам. Тож мешканці звикли, що тут завжди людно, і, схоже, не заперечують проти націлених на їхні вікна фотокамер.

Путівники пишуть, що свого часу цей будинок належав родині крайового президента Буковини принца Конрада фон Гогенлое Шіллінгсфюрста. Він обіймав цю посаду від початку 20 століття і до падіння Австро-Угорської імперії в 1918 році. Вже в наш час, у 2008 році, подвір’я зазнало реставрації.

Кобилянська дворик

Інший дворик з характерними будиночками видався нам не менш привабливим. Зрештою, недарма Євгенія нас сюди й запросила.

Яким ліфтом у 19 солітті підіймали вантажі?

Ось цим ліфтом у 19 столітті, а може ще й у 20-у, підіймали вантажі на верхні поверхи.

Кажуть, цими сходами ходила прислуга власників цього (на фото лише його частина) будинку

Мурал "Без спальника"

На розі однієї з вулиць журналісти одразу звернули увагу на настінне зображення. Це відомий мурал «Без спальника» із серії «Солдати без...» (акція «Зігрій солдата»). Його автор – чернівецький майстер вуличного мистецтва Володислав Баранський. Свою роботу він створив у 2014 році в розпал російсько-української війни.

Вуличні музики

На вулиці Ольги Кобилянської неможливо не зустріти музик.

Вони співають, грають, виступають сольно і в гурті.

Ось, приміром, тріо зі Львова: пан Андрій, пані Юлія і Вікторія. Виконують українські духовні канти 17-18 століття. Розповідають, що до Чернівців приїхали, аби виступити на концерті духовної музики. Мають відповідну музичну освіту. А співом займаються вже кілька років.

«Навіщо воно нам треба? Для себе! Ми різною музикою займаємося, і духовний спів - це лише один із різновидів нашої творчості», - пояснюють учасниці й учасник тріо.

Той випадок, коли захоплені собою туристи-журналісти не помічають націленої на них фотокамери.

Мені здалося, що в Чернівцях не бракує молоді. Ще б пак – тут купа навчальних закладів, один національний університет чого вартує! Свого колориту додають юні туристи й туристки. Втім, не факт, що в об’єктив моєї камери потрапили саме гості міста.

На вулиці Андрія Шептицького

Попри занедбаний стан багатьох історичних будівель Чернівців, містяни, схоже цінують своє минуле, яке їм залишила австро-угорьска доба. Зокрема, на вулиці митрополита Андрія Шептицього є будинок, фасад якого увінчаний давнім написом. Колись це була вивіска горілчаного магазину австрійського власника (Fabricel de drojdie presata si spirt - Пресовані дріжджі і спирти). Нові господарі вивіску не заштукатурили. Більш того, з іншого боку від входу до будівлі вони розташували свою вивіску (зроблену під старовину), яка рекламує салон модного одягу.

Барельєфи і скульптури...

Моя б воля, я б значно довше роздивлявся усі барельєфи й скульптури, які встиг помітити протягом нашої екскурсії. Звісно, пані Євгенія пояснювала історію кожного такого раритету, біля якого ми зупинялися, але в мені переміг фотограф, а не слухач) Тож її розповіді я банально прогавив. Тому шукаймо тепер в Інтернеті, що означають і відколи існують ці символи минулого.

Один із старих будинків на вулиці Ольги Кобилянської займає дитячий садочок. Наш гід Євгенія говорить, що ні вихователів, ні дітлахів разом із їхніми батьками ось цей страхітливий барельєф анітрохи не бентежить. Звикли.

Інші вулички старих Чернівців

Вуличками старого міста можна мандрувати доти, доки не втомляться ваші ноги. Не звиклому до таких подорожей гостя може дошкуляти бруківка. Але без неї місто втратило б свій історичний європейський колорит.

Пам`ятник Кобзареві

Історики пишуть, що Тарас Шевченко жодного разу не бував на Буковині. Втім пам’ятник Кобзареві є і в Чернівцях – на Центральній площі.

Кобзар у Чернівцях виглядає доволі молодим

Авторами проекту стали місцеві скульптори Петро Лисаківський і Микола Лемський. Пам`ятник відлитий із бронзи (робили це у Львові) і встановлений на постаменті з червоного граніту. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 25 травня 1999 року. Як на мене, Тарас Шевченко тут виглядає доволі молодою людиною.

Пані Євгенія – колишня журналістка

Колись пані Євгенія працювала журналісткою. Однак згодом перекваліфікувалася в екскурсоводи, чи то пак, екскурсоводки)

Нині вона проводить цікаві екскурсії містом

Раджу гостям міста користатися її послугами знавця історії Чернівців. Під час нашої подорожі мені здалося, що пані Євгенія здатна завести нас у такі закапелки, де точно ніхто з туристів досі не бував.

Наркореклама – вона повсюди

Мушу визнати, настінної наркореклами в Чернівцях сила силенна. Місцеві активісти кажуть, що намагаються боротися з цими «графіті», але марно.

Урбаністичні закапелки

Якщо зійти з головних туристичних маршрутів, можна опинитися ось серед такої звичної кожному українцю «обстановки». Вищерблений асфальт, сміттєві контейнери і собаки-волоцюги. Але що поробиш – це спільна риса усіх наших і не наших міст)

Площа Пресвятої Марії

Ще однією видовищною родзинкою туристичних Чернівців є площа Пресвятої Марії. До вересня 2014 року вона мала назву Площа Турецька криниця.

Історичні довідники стверджують, що це місце пам’ятає ще часи войовничої Османської імперії. Найдавніша у місті криниця має безпосередній стосунок до володарювання тут турків.

Туристам переказують легенду про нещасливе кохання турецького паші до української дівчини. Начебто він запропонував їй стати однією з його дружин, але дівчина відмовила. Під час чергової зустрічі українка в розпачі стрибнула в криницю і втопилася.

Помилуватися площею і захоплюючим краєвидом, що лежить далеко за річкою Прут, можна з оглядового майданчика на турецькому мосту. Турецький міст – теж один з туристичних об’єктів буковинської столиці. Переказують, що там, де нині вулиця Турецька добігає площі Пресвятої Марії, в давнину тік потужний струмок.

Університет

Безумовно, найвизначнішим архітектурним шедевром Чернівців є резиденція митрополитів Буковини та Далмації. Збудований цей ансамбль протягом 1864-1882 років за проектом архітектора Йосефа Главка. Нині тут розташований Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Фоторозповідь про цю памятку потребує окремого місця в моєму блозі, тому зараз я обмежусь лише кількома світлинами.

Храми Чернівців

Також окрему розповідь варто присвятити культовим пам’ятникам Чернівців. Місто нараховує їх величезну кількість, адже тут мешкають представники й представниці багатьох етнічних груп. Недарма Буковину вважають прикладом толерантного співіснування різних етносів. Тут комфортно себе почувають вірячи різних конфесій. Кожен з них, відповідно, має і свій храм.

P.S.

На завершення додам, що я аж ніяк не претендував показати вам усі туристичні родзинки Чернівців. Що побачив – те й зафіксував на фотокамеру. Отож, варто приїздити сюди самим, щоб насолодитися екзотикою буковинського міста. До речі, з логістикою туристичних подорожей до Чернівців не все добре. Скажімо, Укрзалізниця спрямувала сюди обмежену, як на мене, кількість пасажирських потягів. При цьому, зі столиці є лише один (і дуже жахливий). Ліпше мандрувати автобусом, але квиток на цей маршрут дорожчий за плацкарт у потязі (з Дніпра – 700-750 грн., з Києва – 350-400 грн.). Кажуть, переночувати в Чернівцях є де: купа готелів і готельчиків, костелів і приватного житла, що можна винайняти. Ціни різні, але прийнятні.

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua

Наша довідка:

Чернівці – історичний та культурний центр Буковини. Місто розташоване на південному заході України за 40 км від кордону з Румунією. Станом на початок 2019 року в ньому мешкало 264 тис. душ. Історики припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву «Чернь» або «чорне місто», збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яку зруйнували монгольські завойовники. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави. Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Нині ця дата святкується як офіційний день міста.

У 19 столітті місто перебувало в складі Австро-Угорської імперії, тому всі спадщина і елементи культури тодішньої Європи збереглися тут по нинішній час. Недарма кажуть, що Чернівці - маленький Париж. У місті майже 700 пам'яток та об'єктів культурної спадщини, з них 25 мають загальнонаціональне значення.


Більше цікавинок про Буковину:

«Нім сюди дочимчикуєш із бесагами – втомишся» (початок)

Один хибний крок і - бувайте, друзі! (закінчення)

Григорій Ванзуряк: «У кожному нашому дворі має жити підприємець» (фото)