Мама загиблої доньки: «Я лише хочу справедливості»

Одна з останніх світлин Діани (фото надала мама дівчинки)

Павлоградка Олена Решетняк, яка кілька років тому втратила у ДТП 12-річну дитину, домагається, аби амністований винуватець смерті її доньки повернувся за грати

«Сьогодні в моєї Діаночки день народження, - говорить Олена. – Їй було б 16-ть…» В очах молодої жінки сльози. Вона дістає смартфон і показує світлини доньки: «Ось вона на 1 вересня... За 3 тижні до трагедії…» Відтоді, як в страшній ДТП загинула дівчина-підліток, минуло 3,5 роки, а її мама й досі не може оговтатися. Зізнається: не сила усвідомлювати, що винуватець смерті дитини нині на волі…

Ця розмова з мешканкою Павлограда Оленою Решетняк відбулася 20 березня 2019 року. На той час Полтавський районний суд ще розглядав заяву місцевої прокуратури про скасування амністії для чоловіка, визнаного винним і засудженого за скоєння смертельної аварії.

Автобус налетів на велосипедистку

Ми зустрілися в Дитячому парку міста. Довго розмовляли, точніше, говорила Олена, я ж слухав її гірку сповідь. Неподалік від нас грався 5-річний син моєї співрозмовниці Богданчик. Того вересневого дня 2015 року він теж був на місці аварії. Хлопчик дивом уник непоправного лиха…

Згідно з матеріалами Павлоградського міськрайонного суду, 27 вересня 2015 року в 17.45 на вулиці Чапаєва в селі Вербки Павлоградського району автобус ПАЗ налетів на 12-річну велосипедистку Діану Решетняк. Дитина їхала попереду правим краєм дороги у тому ж напрямку і час від часу звертала на середину траси. На саморобному сидінні, прилаштованому до рами, дівчина везла свого маленького братика Богдана.

Як встановило слідство, автобус (власність приватного автопідприємства), який скоїв аварію, був технічно справним. Керував ним 46-річний мешканець Павлограда Володимир Скрипник. Він віз пасажирів (дорослих і школярів) із дитячого табору, розташованого неподалік у лісі. Рухався «ПАЗ» зі швидкістю не менше 85,1 км/год.

Слідство констатувало, що для 12-літньої дитини припустимо було не знати правил дорожнього руху. З огляду на свій вік вона неспроможна була правильно оцінювати всі небезпеки на дорозі. Відтак усі інші водії, які рухалися цією ділянкою траси, в тому числі й В. Скрипник, мусили зважати на цю обставину й заздалегідь гальмувати.

«Виявивши поперед себе малолітню велосипедистку, обвинувачений всупереч п. 1.7 ПДР, не виявив належної уваги, передбаченої ПДР стосовно цієї категорії учасників дорожнього руху, не оцінив належно небезпеку і не зменшив швидкості. Наближаючись до малолітньої велосипедистки, обвинувачений із перевищенням швидкості, що передбачено в населених пунктах, почав обганяти велосипедистку і частково виїхав на зустрічну смугу.

Тим часом, потерпіла виявила крайню неуважність не переконалася в безпеці, також виїхала на зустрічну смугу і далі рухалася в попутному напрямку з автобусом. Виявивши це, водій несвоєчасно здійснив екстрене гальмування і допустив зіткнення передньою частиною автобусу з задньою частиною велосипеда», - йдеться в обвинувальному акті.

Фактично автобус розчавив маленьку велосипедистку. Внаслідок тяжких травм (численні переломи голови, скелету, ампутація передпліччя тощо) Діана померла… В матеріалах слідства, які вивчав суд, зазначено, що в 19.45, тобто, за 2 годин після ДТП, медики провели «огляд водія В. Скрипника» і не виявили в нього жодних «ознак сп’яніння». Не знайшли експерти слідів спирту і в крові загиблої дівчинки. За фактом пригоди поліція відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого)…

Мріяла вчитися в столиці і дуже хотіла братика


За сухим протокольним описом фактів стоїть трагедія матері 12-річної дитини. Олена згадує, що того недільного дня вони із родиною господарювали на чоловіковій дачі у Вербках. Діти – старша Діана, середня Віка й найменший Богдан – гралися біля двору.

- Аж ось біжить злякана Віка: «Мамо, щось сталося! Люди кричать!» - розповідає жінка. – Ми хутко на вулицю. А там вже багато наших сусідів, автобус стоїть. І я бачу, як мою старшу доньку хтось відносить із дороги на узбіччя… Окремо ручка її лежить… Потім були похорони – Діаночку ховали у білій святковій сукні… Я кілька місяців ходила сама не своя – на ліках, без їжі… Нічого не пам’ятаю… Близькі боялися, що теж не витримаю… - Олена плаче й замовкає.

Згодом знов поринає у страшні спомини: каже, бачила, як після ДТП водій зачинився в автобусі – напевне, боявся виходити до людей. Вона ж готова була на місці вчинити самосуд, але чоловік і сусіди втримали її. За словами Олени, свідки аварії говорили, буцімто чули від водія запах алкоголю, але вже під протокол ніхто того не став стверджувати. На місце смертельного ДТП викликали «Швидку допомогу» й поліцію. Приїхав власник автопідприємства…

- Вже потім водій пояснював: мовляв, моя дитина сама винна. Бо їхала неправильно. Він заздалегідь сигналив, але вона не зреагувала й тому опинилася під колесами. Так каже Скрипник. А я певна, що їхала Діана правильно, просто в той момент злякалася гучного сигналу й звернула вліво… Я не знаю, як їй вдалося урятувати братика… Автобус ще 30 метрів волік її тіло, бо не зміг одразу зупинитися – дуже велика була його швидкість, - продовжує О. Решетняк.

За її словами, автомобільна дорога, яка проходить поблизу їхнього двору, хорошої якості, але машини нею курсують не часто. Переважно, їздять місцеві. Автобуси – взагалі, тут рідкість. Жінка стверджує, що її донька вчилася на відмінно, знала правила дорожнього руху й суворо їх дотримувалася. Тому не могла поводитись необачно, коли сідала на велосипед і виїздила на дорогу. А ще вона відвідувала мистецькі гуртки у Павлограді й виступала на різних фестивалях. Мріяла вчитися в столиці… І дуже хотіла братика.

- Богданчик теж постраждав у тій трагедії, - говорить моя співрозмовниця. - Йому тоді не виповнилося й 2 років. Усе сталося на його очах, до того ж він забився, коли падав з велосипеда. «Швидка» відвезла його в Дніпро у лікарню… В дитсадок він не ходить, бо потребує особливої уваги. Психологічна травма далася взнаки, я не знаю, як буде далі. Кілька місяців тому він мене запитав: «Мамо, а ти пам`ятаєш, як Діана загинула?» Ліг на підлогу, показуючи, як лежала на асфальті його сестричка…

Вирок водію: 6 років колонії

Далі були слідство й суд. Увесь цей час підозрюваний, а потім і обвинувачений знаходився під домашнім арештом. Олена Решетняк каже, що своє провини він не заперечував. Хоча стверджував, що їхав не швидко. Апелював до того, що має хвору дружину, якій потрібна його допомога.

- Але він жодного разу в суді не висловив каяття, жодного разу не вибачився переді мною, не поспівчував. Виходило так, що то він став жертвою обставин, а не я через нього втратила доньку. Ніякого каяття в людини, лише усмішки в наш бік… Це важко згадувати, - говорить Олена.

У вироку Павлоградського міськрайонного суду сказано, що обвинувачений повністю визнав свою провину в скоєнні інкримінованого злочину. Чоловік пояснив, що того дня кермував, як він вважає, технічно не справним автобусом – без спідометра і із пошкодженими гальмами. Наполягав, що їхав із меншою швидкістю, ніж встановило слідство, тобто не 85, а 60 км/год.

З показів обвинуваченого: «Він (водій – прим.авт.) рухався правою смугою дороги, а велосипедистка попереду виляла дорогою. Він не вважав її за дитину, тому не міг виконувати відповідні пункти ПДР. Приблизно за 10-20 метрів від автобусу велосипедист різко виїхала на його смугу руху. Він застосував екстрене гальмування, але запобігти пригоді вже не зміг. Наїхав на велосипед з велосипедисткою. В місці ДТП одразу зупинився і почав витягати потерпілу з під автобусу, але остання померла». В. Скрипник додав, що на час аварії мав понад чверть століття водійського стажу, а за кермом автобуса сидів більше 2 років. Стверджував: алкоголю в день пригоди не вживав.

Потерпіла Олена Решетняк просила суд призначити водієві якомога суворіше покарання. Приймаючи рішення, суд врахував те, що В. Скрипник досі не був судимий, скоїв тяжкий злочин, утримує дружину інваліда з дитинства, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі за вчиненні грубих порушень (а.к.п.159). Визначаючи покарання, суд зважив на те, що свій злочин обвинувачений вчинив із необережності, а також, що загибла дитина сама порушила ПДР.

У підсумку, міськрайонний суд 4 листопада 2016 року визнав В. Скрипника винним у скоєнні злочину за ч.2 ст. 286 КК України і призначив йому 6 років позбавлення волі і 2 роки позбавлення права керувати транспортними засобами. Обвинувачений спробував оскаржити вердикт суду першої інстанції, однак Апеляційний суд Дніпра залишив вирок своїх колег без змін. Відбувати покарання Володимира Скрипника доправили в Крюківську колонію на Полтавщину.

Підлягає звільненню від покарання…


Здавалося б, ця драматична на загал і трагічна для батьків загиблої дитини історія отримала логічну розв`язку. Але, за словами Олени Решетняк, на початку 2018 року вона дізналася, що засуджений водій завчасно звільнений і вже повернувся до Павлограда. Підтвердження дістала у відповіді Полтавської прокуратури.

- Виявилося, що його амністували через 11 місяців після початку відбування покарання, - розповідає жінка. – Сказати, що я була шокована – нічого не сказати. Про яку справедливість і яку незалежність нашої судової системи можна після цього говорити? Я почала шукати кінці – як так сталося? З`ясувала, що 5 жовтня 2017 року Полтавський районний суд звільнив Володимира Скрипника від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році». Перед тим засуджений водій звернувся туди з відповідним клопотанням.

З ухвали Полтавського районного суду: «Суд прийшов до висновку, що засуджений… підлягає звільненню від покарання на підставі п. є. ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році». Оскільки на день набрання чинності цього закону має одного з батьків (матір 1939 р.н. – авт.), яка досягла 70 років і це підтверджено належними доказами».

Олена Решетняк говорить, що вирішила перевірити: а чи дійсно В. Скрипник мав підстави на дострокове звільнення? Закон твердить: амністії підлягають особи, визнані винними у скоєнні з необережності кримінального злочину, який не є тяжким і особливо тяжким, які на день дії Закону мають батьків від 70 років, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

- Але ж у нашого в’язня є ще один брат його віку, - каже Олена. – Тобто, у матері Скрипника не один, а два працездатних сина. Мені й адвокату вдалося знайти цьому підтвердження в міських службах. Зібрали необхідні документи і в липні 2018 року подали заяву до Апеляційного суду Полтави, аби він переглянув ухвалу районного суду цього міста про амністію В. Скрипника.

Однак, розповідає моя співрозмовниця, апеляційна інстанція їй відмовила. Служителі Феміди мотивували своє рішення тим, що вона, Олена Решетняк, не є учасницею судового розгляду з питань застосування амністії, не є суб’єктом розгляду клопотання про застосування амністії і не наділена процесуальними правами щодо розгляду такого клопотання. А тому, мовляв, не має права на оскарження відповідного рішення. Олена й тут не склала рук і звернулася до Полтавської прокуратури й Верховного суду (з касаційною скаргою).

У грудні 2018 року прокурорська інстанція відповіла жінці, що перевірила викладені нею факти і отримала офіційне підтвердження наявності у Володимира Скрипника брата-однолітка. Тому 13 грудня звернулася до Полтавського районного суду про перегляд його ухвали про амністію засудженого водія у зв’язку з «нововиявленими обставинами».

За кілька місяців, 26 березня 2019 року, суд заяву прокуратури задовольнив. Ухвалу про амністію В. Скрипника було скасовано, натомість на 1 квітня суд призначив повторний розгляд клопотання засудженого водія по застосування до нього положень вже згадуваного Закону України «Про амністію в 2016 році».

- Чого я домагаюся? Хочу лише, щоб була справедливість, і винний отримав те покарання, на яке заслуговує. Зізнаюся, різні були думки. І про самосуд теж. Бо чому хороші люди гинуть, а такі, як він...? Але розумію, що в мене ще двоє діток, їх теж треба виховувати... – Олена спостерігає, як на майданчику грається її Богдан.

- Сьогодні Діанин день народження, - зітхає вона. - Я плакала і вітала її. Я щоразу цього дня вітаю доньку зі святами на її сторінці в соцмережі. Кажу собі, що вона просто поїхала далеко вчитися…

P.S.

Наприкінці липня 2019 року я мав ще одну розмову з Оленою Решетняк. За її словами, березневе рішення Полтавського районного суду автоматично означало, що Володимир Скрипник мав примусово повернутися в колонію. Однак, запевняє жінка, він досі залишається на волі і навіть не поспішає відвідувати судові засідання щодо повторного розгляду його клопотання.

P.P.S.

За неперевіреною інформацією, 1 серпня павлоградські правоохоронці затримали Володимира Скрипника і начебто передали його своїм полтавським колегам.



позиція водія - винуватця смертельного ДТП


Засуджений: «Гадаю, нею керують материнські почуття»

Павлоградець Володимир Скрипник, якого місцевий суд визнав винним у скоєнні смертельного ДТП 27 вересня 2015 року, вважає, що левова частка провини за смерть 12-річної дівчини лежить на її батьках. За словами водія, вони мали слідкувати за дитиною, яка каталася на велосипеді автомобільною дорогою. Також В. Скрипник певен, що амністія, яку він отримав у жовтні 2016 року, є цілком законною.

Поспілкуватися з іншим учасником драми, 50-річним Володимиром Скрипником, журналіст www.tv-news.dp.ua мав змогу 28 липня.  Телефоном чоловік запевнив, що він так само, як і Олена Решетняк, прагне справедливих оцінок у справі, за яку вже отримав судовий вирок.

- Я й на суді казав, що давайте вирішувати все по справедливості. Адже навіть працівники патрульної поліції, які свідчили у справі, визнавали, що моєї вини там немає. Коли все це сталося, я їхав зустрічною смугою. Але й дитина також виїхала на зустрічну смугу. І я, як учасник дорожнього руху, не винний, по суті, винуваті батьки… Бо саме вони повинні були дивитися за дитиною, яка каталася на велосипеді автомобільною трасою. Але суд цього до уваги не прийняв… - говорить В. Скрипник.

І додає:

- У суді Олена Решетняк казала, що я був за кермом п’яний, але це теж не правда, і експертиза це встановила…

За словами чоловіка, автобус, яким він керував, мав певні несправності. Вони теж могли вплинути на рух «ПАЗа».

- Коли автобус перевіряли, то він стояв не на штраф майданчику, а на базі автопідприємства. Там його відремонтували. І лише потім почали робити експертизи. У автобуса були проблеми з одним колесом, хоча керівник мій у суді сказав, що автобус був справним. І експерти сказали, що він справний, - пояснює водій.

Володимир Скрипник заперечує слова жінки, яка каже, що протягом судового процесу не бачила від нього ні співчуття, ні каяття.

- Це не правда. Співчуття з мого боку були. До того ж я пропонував їй допомогу. Але вона від грошей одразу відмовилася. Сказала, що нічого від мене не візьме - ні копійки. Суддя кілька разів перепитував її, і вона підтвердила. А потім і адвокат її мені сказав, що стосовно допомоги з його клієнткою краще не говорити, - розповідає водій.

Обурення жінки щодо його амністії В. Скрипник також вважає безпідставним.

- З приводу амністії я вважаю, що все було законним, - говорить він. - Так, я дійсно маю брата, але його водночас, можна сказати, і немає. Більше 10 років тому він відмовився від нашої родини, не спілкувався з батьками й зі мною. І взагалі, мешкає в іншому місті, ми навіть не знаємо, де саме. До того ж він пенсіонер. Тобто, при своїй літній матері, яку треба доглядати, я єдиний син.

За словами Володимира Скрипника, скасування 26 березня 2019 року Полтавським районним судом своєї попередньої ухвали про амністію суперечливе.

- Я маю адвоката, у нього великий досвід в юриспруденції. Він пояснив, що звісно, все вирішує суд, але за законом, я звільнений правильно. Тому я на волі. На засідання суду в Полтаву, який повторно розглядає моє клопотання, я кілька разів приїздив. Але оскільки справа виявилася довготривалою, а щотижня їздити туди дорого, адвокат узявся відстоювати мої інтереси самостійно, поки що без моєї присутності, - пояснює Володимир Скрипник.

Нарешті, на питання, що, на його думку, рухає зараз діями Олени Решетняк, він відповідає:

- Гадаю, це материнські почуття.

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua

P.S.

Редакція TV-news готова також надати можливість адвокатові пана Скрипника висловити власні аргументи на користь свого клієнта. Журналісти слідкуватимуть за розвитком цієї історії.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

У Лозовій на День міста ветерани АТО не схотіли йти у колоні разом із владою

Трагедія в Першотравенську. Чому підліток наклав на себе руки (оновлено)?

Справа Сергія Вязовиченка. Підозрюваних у його побитті випустили з-за грат додому