На власні очі

  Якщо ви військовозобов’язаний, не маєте серйозних обмежень по здоров’ю, ваші шанси вдягти піксель і попрямувати на війну вкрай високі. Багатьох із тих, хто готовий виконати свій громадянський обов’язок, лякає невідомість. Мовляв, ітиму вулицею – мене «бусифікують», відправлять на сяке-таке навчання, а потім – лотерея з розподілом. Аби цього не сталося, слід завчасно подбати про свою майбутню військову спеціальність і свій підрозділ. Власне, для того і існує військовий рекрутинг.

  Йому 27, звати Вадимом. Має дві вищі освіти, працює агрономом. У словах і поведінці жодної бравади. Лише настороженість. Хвилюється, бо, врешті-решт, іде до армії.

Один из «подопечных» Вадима Яцыны (на фото справа) и Геннадия Пономаря – молодой поселковый голова Близнюков Геннадий Король (на фото слева). Каждая такая встреча на передовой – это событие для них. Министр обороны Степан Полторак недавно заявил, что волонтеры, которые работают в зоне АТО и рискуют жизнью наравне с бойцами, должны быть приравнены к участникам боевых действий (ГромадськеТБ, 7 декабря). Среди моих знакомых есть те, кто намотал не одну сотню километров по фронтовым дорогам. Ни о каком статусе для себя эти мужики не думают, но соглашаются, что государство в долгу перед народным тылом.