На власні очі

У Лозовій на Харківщині патріотична громадськість вшанувала пам'ять українських захисників, які в різні часи загинули в боях з російськими окупантами. Жалобна акція відбулася 29 січня – в День пам’яті Героїв Крут – біля меморіального Хреста «Героям України» в парку Перемоги.

Дніпро, кордон із Білоруссю. Вусатий рибалка у світлому капелюсі під «сомбреро» стежить за поплавком. Той ледь гойдається на м’яких хвилях. Користаюся моментом і в лоба питаю, чи не боїться він, громадянин України, що з протилежного боку до нас посуне Росія? «А шо тут баятса, єслі ано хвакт!» - вистрілює сіверською говіркою дядько. Пояснює: «А очєнь проста. Вани ж брати – вани дружать. Варота аткрили, сказали – йді, куди хочеш. Так шо чи може, чи не може буть, но може… Бутилку разапьют удвох, да скаже адін другому - єдь! А шо тут – час дєлов і в Чарнігавє…»

малюнок художника  Юрія Журавля Бій під Крутами, 10 2-ту річницю якого Україна відзначає 29 січня, знов і знов нагадує нам про уроки наших національних поразок. Уроки, які багато з нас не здатні засвоїти. Особливо це болісно усвідомлювати сьогодні – на тлі новітньої російсько-української війни. 

фінські кулеметники під час радянсько-фінської війни Аналізуючи хід і масштаби російської агресії в Україн і , історики часто звертаються до прикладу іншої війни . Восени 1939 року Радянський Союз напав на суверенну Фінляндію . Війна тривала кілька місяців. За певних умов її уроки мають нас обнадіювати, натомість Кремл ь вони , схоже, досі нічому не навчили . Втім, д иктатори завжди намагаються перехитрити історію.

Цей текст редакція павлоградської "Популярки" надрукувала на початку вересня 2014 року. Можливо, зараз він виглядав би інакше, якби мені довелося знов описувати ті події. Головне в тексті - це фотосвідчення того, що залишив після себе "русский мир" в українському місті (прим. авт.).

фото :  twitter.com/mikekomar (4 березня 2014 року,  Павло Ткаченко допомагає іншому бійцеві, якого в мережі називають Дмитром Табакаром, встановлювати український прапор на воротях КПП заблокованої частини) Рівно 4 роки тому, 27 лютого, російські спецпризначенці за допомогою БТР-ів спробували захопити летовище української військової частини А 4515  " Бельбек", що неподалік Севастополя. Після того майже місяць її блокували, погрожуючи штурмом. В один із цих днів світ облетіло фото, на якому два українських бійця встановлюють на воротях свого КПП державний синьо-жовтий прапор. На передньому плані – російський автоматник, чи то пак, «ввічлива людина», яка вартує біля заблокованої в/ч.  Одним із тих відчайдухів, які на очах в окупанта здійняли угору символ незламності українців, був виходець із Павлограда сержант Павло Ткаченко. Невдовзі про сміливий вчинок свого земляка дізналося і його рідне місто.

фото  https://galinfo.com.ua Біля витоків «Дня Радянської Армії» лежить більшовицький міф про неіснуючі перемоги Підстаркуватий чоловічок, якого я стрів на пероні павлоградського вокзалу, жалівся комусь телефоном: мовляв, досі на 23 лютого він мав законний привід перехилити чарку-другу, а тепер зась – не святкуємо ні «День Радянської Армії», ні «День Захисника Вітчизни». І сумно пожартував, що доведеться тримати паузу до 8 березня, яке поки що не скасували.

У Павлограді суд не дозволив міграційній службі примусово видворити за межі України громадянина Російської Федерації, який порушив вітчизняне законодавство і не поспішав їхати додому. Суд зважив, що цього не достатньо для задоволення позову ДМС. Про основні деталі справи йдеться у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 25 січня 2018 року.

У себя на родине героиня этой истории рискует оказаться в руках кремлевских спецслужб. Без всякого преувеличения. Последние полгода она, подданная Российской Федерации, живет в Павлограде и вместе с другими волонтерами активно помогает украинской армии. В шутку или всерьез называет себя «бандеровкой». В столицу Западного Донбасса россиянку привела большая любовь. Ее избранник – бывший горняк, для которого знакомство с сибирячкой стало таким же поворотом в судьбе, как и для нее самой.

У Новомосковську громадянин Росії, якого суд влітку 2017 року визнав співучасником терористів, знов опинився на лаві підсудних - вже за звинуваченням у розбої. У підсумку чоловік отримав понад 8 років колонії. Про це йдеться у вироку міськрайонного суду від 27 грудня 2017 року.

У Павлограді чоловіка, який назвав агресію Росії в Україну громадянською війною, після кількох попереджень відправили в нокаут.

Роман Т. (он есть на этом снимке) воюет за «Новороссию» под началом террориста, известного как «Гиви» (фото со странички Романа «ВКонтакте») Пока одни павлоградцы отстаивают свободу и целостность Украины, другие тайно или открыто воюют за «идеалы» так называемой «Новороссии». Имена некоторых из них неожиданно всплыли в базе данных волонтерского центра «Миротворец». Уже больше года центр собирает информацию обо всех изменниках Родины. По крайней мере, так сказано на его сайте.

Раненый в июле под Донецком рок-музыкант после выздоровления хочет стать волонтером В своей прошлой, довоенной, жизни он был музыкантом. Писал в соавторстве клипы, выходил на сцену и играл добротный рок. Потом были фронт, ранение, госпиталь, месяцы реабилитации... Он не ушел с передовой. Просто решил сменить оружие: автомат - на любимую гитару. Музыкой ведь тоже можно воевать.

«Ми готові перші загинути…» Хлопців звати Роман (зліва) й Віктор (справа). Обоє зі Львівщини. Призвалися до Національної гвардії, тренувалися під Києвом, тепер чергують на блокпосту №1 біля Павлограда й мріють знешкоджувати диверсантів.