Нотатки з війни | Пі@@ри вітають іменинника 120-кою. Чуємо вихід, рахуємо секунди, фіксуємо приліт.

Як воно зустрічати свій 19-й день народження, коли кожна мить твого життя може стати останньою?

Жовтень 2022 року, одне зі щойно визволених сіл Донеччини. До нуля тут лічені сотні метрів. Фактично, нуль починається у найближчих до хат корчах.

По нашвидкоруч видовбаних еспешках болотяні пі@@ри луплять мінометами, криють касетами і розносять танчиками. Під вогнем і саме село.

Час від часу дошкуляє стрілкотня. Ці чупакабри пробують штурмувати нас малими групами. Ми розуміємо, що потрапили в справжній пі@@орєз. Для необстріляних тереошників, це таке собі відкриття.

У дивом вцілілому будинку (її господар чкурнув галасвіта) логістичний пункт нашої роти. Свій сховок ми звемо субмариною. На те є причина: два благенькі поверхи над землею, третій, підвальний – справжній бункер. Він і є нашим безпековим простором. Жодна ствольна арта, а тим паче міномет, не проломить цей бетон. Про більш серйозні «подарунки» від пі@@рів ліпше не думати.

Звідси на еспешки зв’язкові переправляють б/к, заряджені «шоколадки», харчі й воду. Згодом звідти спускатимуть 300-х і 200-х. Бо це війна. Або ж це чиїсь про@оби – когось із високих командирів…

Бублику сьогодні 19-ть. Це його перший день народження на фронті. Поки русня готує нову партію феєрверків, накриваємо стіл. Напівкопчені сосиски, домашні салати, канапки, смаколики… Гостинці з далекого дому тішать до сліз. «Контрабандна» пляшка оковитої – то для годиться. Хмелю на всіх не вистачить, але традицію маємо «блюсти».

-       - За тебе, Ромичику...

      - Бажаю тобі якнайшвидше повернутися додому))

      - Дружини тобі файної і непорочної)

-       - Щастя, здоров’я, успіхів і всього найкращого!

-       - А я бажаю, аби ми колись зустрілися у Львові і ти сказав мені: «А пам’ятаєш, як ми то сиділи?

- Ну, шо, Ромчику, обіцяєш усьо то виконати?

-       - Звичайно. Беру до виконання. Обіцяю повернутися, живим-здоровим і з перемогою)

Символічна чарка йде по колу…

Пі@@ри вітають іменинника 120-кою. Чуємо вихід, рахуємо секунди, фіксуємо приліт. Далеко. І все це про себе. На якусь мить можна розслабити нерви й порадіти за нашого Бублика. Йому сьогодні 19-ть…

P.S. Уже за 12 діб, 20 жовтня 2022 року, у нас будуть перші 200-ті… Док, Зеля і Бомж… Нині усі вони спочивають на Марсовому полі у Львові…

P.S. У Бублика нині все гаразд. Він досі у війську, але виконує дещо інші функції, ніж на початку великої війни. І, дай Боже, йому виконати свої обіцянки)))

Олександр Шульга