- Чому я пішов у гумористи? Мабуть, народився таким. У мене й батько був веселим - писав частівки і на гармошці їх ви співував . У ся Лозова про нього знала. Мене він також риму навчив підбирати. Отож потяг до мистецтва і розмовно го жанру в мені з малечку . Із Костянтином Батичко, народним гумористом, а в «світському» житті пожежним Лозівського міського палацу культури, я вперше зустрівся в один із вечорів березня 2006 року. Це було одне з тих інтерв`ю, про які згадуєш потім щоразу, коли є нагода. Або ж так, без приводу. Про цю зустріч я сьогодні, напередодні Дня сміху, і хочу згадати. Водночас хочу своєю невеличкою розповіддю віддати шану талановитому гумористові, якого вже, на жаль, немає з нами...