На власні очі

Два місяці тому Преображенська громада Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ отримала свого священика – отця В`ячеслава Труша . Він лише набуває досвіду духовного лідера молодої парафії, чия історія почалася навесні 2015 року.

Юлія Коломоєць і її брат Сергій Вязовиченко У Дніпрі районний суд звільнив з-під варти і відправив під нічний домашній арешт двох підозрюваних у жорстокому побитті в червні цього року 29-річного мешканця Павлограда Сергія Вязовиченка - працівника одного з регіональних видань. На думку суду, слідство не навело достатніх аргументів на користь того, що імовірних злочинців слід і далі тримати за гратами на час розслідування. Відповідні ухвали суд виніс 25 вересня.

На Дніпропетровщині суд покарав власника собаки за знущання над чотирилапою вихованкою. Чоловік спочатку жбурнув тварину з балкона, а потім вийшов і вдарив бідолаху кілька разів ногою. Тварина залишилась калікою. Інцидент стався влітку 2018 року в Першотравенську. Про це йдеться у вироку міського суду від 14 вересня.

Здається, ще недавно таке годі було уявити! Щоб на місці, яке лозівські комуністи впродовж десятиліть вважали чи не головною своєю «скрєпою» і цинічно його експлуатували, одного дня з ` явилися два священики – греко-католицький і православний український (Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ). А неподалік вишикувались українські патріоти у військових одностроях і з червоно-чорними прапорами.

У Лозовій частина ветеранів російсько-української війни бойкотувала участь в офіційних заходах на честь Дня міста, запланованих на 16 вересня. Цього дня, але кількома годинами раніше, активісти окремо від представників влади вшанували пам'ять своїх земляків, полеглих за рідну землю в роки Другої Світової війни і під час російської агресії на Донбасі.

Днями у Лозовій відбулася подія, яка збурила частину містян, зокрема, ветеранів російсько-української війни, волонтерів, громадських активістів. Йдеться про призначення 31 серпня міською радою (за пропозицією міського голови) на одну з керівних посад в орган місцевого самоврядування колишнього селищного голову Панютиного Олексія Корпана.

Її звати Віра Григорівна, вона пенсіонерка й колишня викладачка університету. Мешкає у Ніжині і доглядає за своєю родовою спадщиною в невеличкому селі біля Прилук. Її обійстя потерпає від злодіїв і наступу дикої природи. Але Віра Григорівна не може залишити напризволяще свою садибу, оскільки вона пов`язує її з кількома поколіннями предків.