Перейти до основного вмісту

На Дніпропетровщині створили найбільшу в Україні підкову


Придніпров'я тепер має найбільшу в Україні металеву підкову. Артоб'єкт висотою 3,40 і шириною 2,85 метра встановили мешканці Миколаївської об'єднаної територіальної громади (ОТГ) на Петропавлівщині Дніпропетровської області. Повідомлення про національний рекорд з'явилося 17 серпня на сторінці громади у Фейсбук.

Металева підкова встановлена ​​між селами Петрівка і Катеринівка на найвищому в області пагорбі - Герцевій горі. Ініціатива створення підкови належить креативним мешканцям Миколаївської ОТГ. Їхню ідею підтримала місцева влада, а українські ковалі втілили задумане.


У суботу 17 серпня представник Національного агентства рекордів України Олена Балух вручила миколаївцям свідоцтво про рекорд. Вона зазначила, що прідніпровці перевершили львів'ян, які також мають підкову-велетня. Її розміри - 2,65 на 2,65 метра. Голова ОТГ Віктор Одоєвцев розповів, що над проектом підкови працювало багато людей. Наступного року, сказав він, миколаївці, можливо, створять найбільшу в Україні булаву.



До речі, у вересні 2018 року мешканці Миколаївської ОТГ встановили найбільший в Україні державний герб. Його висота - 4,65 м, а ширина - понад 3,4 м. Герб розташований на найвищій географічній точці Дніпропетровщини - 108 метрів над рівнем моря. Тризуб потрапив до реєстру Національного агентства рекордів України.


Олександр Шульга, фото зі сторінки Миколаївської ОТГ у Фейсбук

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.