На власні очі

  У Лозовій на Харківщині волонтери невеличкого осередку від початку великої війни сплели близько 400 маскувальних сіток для наших захисників. Зізнаються, що трохи втомилися, але готові й далі працювати, бо мусять підтримувати і хлопців на фронті, і самих себе. А ще – демонструвати на загал силу українського духу.

- Знаєш, чому я погодилася на цю розмову? Не для того, щоб хтось мені потім аплодував. Я лише хочу мотивувати інших бути корисними для України. Особливо у такий складний для неї час. Повір, кажу це без найменшого пафосу - просто ми мусимо щось сьогодні робити, - мовить пані Алла. Вона зважує кожне слово, бо таки хвилюється через зайву увагу до себе. Ось уже кілька років, відколи Росія окупувала Крим та частину Донбасу, ця жінка допомагає українським бійцям.

Условное перемирие внесло коррективы в работу  команды швей-волонтеров Павлограда Спустя почти два года с начала войны на Донбассе потребность украинского фронта в волонтерской помощи остается актуальной. В Приднепровье патриоты продолжают ремонтировать сломанную военную технику, собирать для бойцов продукты и одежду, плести маскировочные сетки и "кикиморы".

                   Разом з іншими волонтерами Валентина Климівна (праворуч) створює для бійців маскувальні костюми У Павлограді є жінка, яка ладна хоч зараз узяти до рук автомат і піти на фронт захищати Україну. Але не може цього зробити через свій поважний вік та стан здоров’я. Тому вона віддає себе до останку волонтерській справі - переказує на армію чималу частину своєї пенсії, купує бійцям солодощі та разом з однодумцями виготовляє маскувальні костюми.