«На своєму прикладі я довів, що можна не хворіти» (відео)

У 73 роки колишній гірник із Павлограда сідає на шпагат, стоїть дороги ногами і мандрує пішки на чималі відстані

Бути пенсіонером – за завжди дорівнює пити ліки й жалітися на життя. Павлоградець Віктор Чурілов, котрий чверть віку віддав шахтарській праці, у свої 73 роки почувається значно молодшим за ровесників і не відвідує лікарів. «Мій секрет у тім, що завжди потрібно рухатися, займатися собою. Людина – коваль свого здоров`я», - переконаний колишній гірник.

У 1989 році з Віктором Івановичем стався випадок, котрий суттєво змінив його життя. Працюючи машиністом комбайну у вугільному забої, він одного разу зірвав спину. Спочатку не зважив на це, сподівався, що минеться, та вже наступного дня не зміг стати на ноги. Медики прописали чоловікові протизапальні ін’єкції, але вони зарадили йому лише на деякий час. Біль у попереку давала про себе знати й заважала роботі.

«Вирішив рятувати себе самотужки»

- Я тоді міркував так: мені 40 із гаком років. Що на мене чекає? Адже я не в змозі буду себе доглянути! – згадує Віктор Чурілов.

З хорошою порадою нагодилася дружина нашого героя Санія Ібрагімовна. Вона запропонувала чоловікові скористатися знаннями, які він отримав за молодого віку. Справа в тому, що перша професія Віктора Івановича – вчитель фізкультури. В 1971 році він скінчив Вінницький педагогічний інститут, факультет фізичного виховання. 15 років працював за фахом - спочатку в Павлоградськму медичному училищі, потім у місцевій школі №14, а наостанок у міському спорт відділі.

Під час строкової служби в лавах радянської армії (1965 рік) Віктор Чурілов
здобував призи на різних змаганнях

- В інституті ми проходили курс лікувальної фізкультури. Викладав його педагог Василь Григорович Личко. Пам`ятаю, він казав, що ці знання й навички обов’язково нам знадобляться. Тому я подякував дружині за нагадування і вирішив рятувати себе самотужки. Підняв свої студентські конспекти, перегорнув купу популярної і спеціальної літератури, підібрав оптимальну систему вправ, - розповідає пенсіонер.

Почав він із того, що взявся чистити організм від усіляких шлаків. Перейшов на здорове харчування, а один раз на тиждень, у п`ятницю, взагалі відмовлявся від їжі. Лише пив воду. Каже, що така дієта жодним чином не заважала йому працювати під землею, витримувати фізичні навантаження.

- Я скинув 5-6 кг. І вже за якийсь час став ліпше себе почувати. Щодня робив комплекс гімнастичних вправ. Для попереку використовував дерев`яний валік. Лягав на нього спиною і, рухаючись, масажував хребці й м`язи спини. Відтоді я забув про таку неприємність, яка зветься люмбаго (простріл у спині – прим. авт.). Прокидався о 5 ранку, після зарядки на мене чекав контрастний душ. За якийсь час я урізноманітнив свої вправи, - говорить В. Чурілов.

 Особливу увагу він приділив своєму харчуванню. Суттєво зменшив у своєму раціоні продукти з борошна й насичені тваринними жирами страви, почав більше вживати овочів і фруктів. Обмежив, а потім і взагалі відмовився від алкоголю. Каже, свою порцію адреналіну він отримує під час фізичних занять. До цигарок з малечку був байдужим.

- Щодо овочів, то мені дуже смакує капуста, - говорить пенсіонер. – Вона наче мітла, що чистить організм. Ще полюбляю разноманітні каші і стараюся лише зрідка їсти картоплю. Не дарма кажуть, що, коли людина слабка – значить, вона мало їла каші. Про картоплю я такого не чув.

«Більшість болячок у нас тому, що ми мало рухаємося»

Коли у Віктора Івановича з віком почали боліти шия й потилиця (шийний остеохондроз), настільки, що не можна було підняти руку, він знову занурився у медичні довідники. А потім узявся робити нові вправи – різноманітні нахили голови. Каже, завдяки цьому, біль відступила. Згодом його досвід допоміг і дружині подолати схожу проблему.

Знаючи про те, що чимало літніх чоловіків страждають простатитом, наш герой і тут вирішив підстрахуватися. Тепер він регулярно робить вправи з присідання і нахили тулуба. Пояснює: саме так хоче запобігти застою крові в малому тазі. До речі, за кількістю присідань (від 100 до 150 за один підхід) Віктор Іванович ладний дати фору багатьом юнакам.

- Мав я ще одну проблему. Коли працював у шахті, в мене почав зненацька швидко псуватися зір. В одній з науково-популярних робіт я прочитав, що це може бути пов’язано зі ослабленням зв'язок, котрі втримують очне яблуко. Тому їх слід тренувати. Зараз у моєму щоденному комплексі є також вправи для очей. Відтоді, як я почав їх робити, зір покращився, і окулярів я не вдягаю, - говорить В. Чурілов.

Окреме місце в його домашній фізкультурі посідає дихальна гімнастика за методикою доктора Костянтина Бутейка (він пропагував так зване поверхове дихання). За словами Віктора Івановича, ці вправи, котрі він називає корисним струсом для організму, допомагає йому долати нежить, приступи кашлю тощо.

Вправа, котра називається "каракатиця". Тренує прес і координацію рухів

- Організм кожної людини має резерви, котрі допомагають йому опиратися будь яким хворобам, - розмірковує Віктор Чурілов. – На жаль, ми є хвора нація. Більшість болячок у нас через те, що ми мало рухаємося, кров у нашому тілі гірше циркулює, суглоби задубілі, м`язи стають в’ялими, відмирають. Тому рух потрібний. Ми знаємо про це, але лінуємося зробити над собою зусилля, відмовитися від шкідливих звичок, долучитися до фізкультури й спорту. Замість того, аби бігати на стадіоні, ми поспішаємо до лікарів.

Я, скажімо, надаю перевагу пішим прогулянкам замість того, аби користуватися громадським транспортом. І коли необхідно відвідати пенсійну службу, прямую до неї пішки – від вулиці Степового Фронту до проспекту Шахтобудівників. Я власним прикладом довів, що можна не хворіти. Зараз мені 73 роки, і я не відчуваю якихось болячок. Коли я йшов на цю розмову, зустрів колегу-прохідника. Мого віку людина. Він з милицею, ледь пересувається. Певен: аби він схотів, міг би самотужки покращити свій стан. Бо кожна людина – коваль свого здоров`я.

Довідка:

Віктор Чурілов, 73 роки, гірник-пенсіонер, мешкає в Павлограді на Дніпропетровщині. Спортивною гімнастикою займається з 12-річного віку. Переможець і призер обласних і республіканських змагань зі спортивної гімнастики. Посідав перші місця на турнірах, що проводилися серед спортивних клубів армії за часів СРСР. У 1970 році виконав норматив майстра спорту. З 1981 по 2006 роки працював на шахті «Павлоградська» (підземний стаж - 17 років). У свої 73 роки вміє робити поздовжній шпагат, присідати на одній нозі, сідати в позу лотоса і пересуватися без допомоги рук, робити вертикальну стійку на одній руці з опорою для ніг.

До речі

Віктор Чурилов згадує курйозний випадок зі своєї вчительської практики.

- У школі мікрорайону Соснівка, де я працював, зв мною трапився такий епізод. Урок фізкультури, 8 клас. Вправа - лазіння по канату. Вишикував хлопців, розповідаю, що і як слід робити. Раптом один із них вирішив мене підколоти. «А вам самому, - каже, - слабо?» Хлопці не знали, що я був «збірником», виступав на серйозних турнірах. «Гаразд», - кажу. Підходжу до каната і піднімаюся за допомогою лише рук. Ноги тримаю під кутом 90 градусів до тулуба. Донизу спустився так само.

Поради

- Я завжди починаю із вправ для шиї - нахили голови вправо-вліво, вперед-назад, легкі обертання, - каже Віктор Чурілов. - Наступні вправи призначені для плечового пояса, щоб зв'язки і суглоби працювали нормально. Далі - повороти тулуба, нахили в різні боки, присідання. Кількість повторів і підходів кожен визначає для себе сам, прислухаючись до організму. Зазвичай я роблю 100 присідань, але можу й більше. Для перевірки свого вестибулярного апарату присідаю 3-4 рази на одній нозі, наостанок стою деякий час з заплющеними очима. Це все триває годину. По суботах і неділях у мене полегшений режим - вправи роблю протягом півгодини. Крім гімнастики тіла щоранку виконую дихальні вправи. Це 10 послідовних коротких вдихів із затримкою дихання на одну секунду. І такі ж видихи. Одне із вправ Костянтина Бутейка - затримка дихання - по 1 хвилині 10 разів. Дихання слід затримувати тільки на видиху.

Олександр Шульга для Вестник Шахтера