четвер, 1 лютого 2018 р.

Гранатовий браслет і кольє на додачу (продовження)

Дивовижні долі бувають не лише в людей, але й у їхніх родинних коштовностей

Розповідаючи про долі наших героїв, ми часто залишаємо поза увагою чимало цікавих епізодів. У деяких із них головними фігурантами стають не люди, а їхні речі - наприклад, сімейні реліквії. Так вийшло і з історією про остарбайтерку третього рейху Марію Парубець.

Нагадаємо, 17-річну уродженку Томаківського району Дніпропетровської області Марію Парубець гітлерівці силою вивезли влітку 1942 року до Німеччини. Та дівчині пощастило - її взяла до себе нянею багатодітна родина, котра не поділяла нацистських переконань. За два роки українка стала для подружжя та їхніх дітей близькою людиною.

Кольє зламалося, а браслет продали

Перед поверненням Марії додому її господиня Ліло Шуман подарувала дівчині кілька своїх прикрас: гранатовий браслет, кольє і брошку з сережками. З тих пір минуло понад 70 років. Нині ці кольє і браслет належать громадянці Італії Олені Кулєшовій - двоюрідній онуці Марії. Як вони потрапили до Апенінського півострова - історія не менш зворушлива, ніж взаємини попередніх власників цих прикрас - Ліло і Марії. Про існування коштовностей Олена дізналася більш, ні десятиліття тому. «Прикраси були подаровані в комплекті – Марія мала трьох сестер, тому кожній щось дісталося. Моїй бабусі Ганні - кольє, Марія залишила собі браслет, Тетяні - сережки, а Олександрі - брошка. Олександра померла в 1978 році, і Тетяна нічого не знає, що у неї було і куди поділося», - згадує Олена.


На своє весілля Олена вдягла те саме кольє
Найлегше було простежити за долею кольє - вже зламане, воно перейшло Олені від її тітки. Значно складніше виявилося розшукати інші подарунки Ліло. Тетяна, до якої Олена звернулася за допомогою, сказала, що не знає, «де ділись її сережки». Зате згадала, що свій гранатовий браслет Марія продала сусідці, з якою мешкала в одній квартирі. «Завдяки моїй тітці ми розшукали цю жінку. Звернулися до неї, і - диво! - у неї збереглися уламки браслета! Спочатку він складався з прикрашеного гранатами кола і прикріпленої до нього величезної квітки, яка теж була інкрустована гранатовими каменями. Загалом браслет мав 200 каменів», - розповідає Олена.

З'ясували, що сусідка намагалася переробити браслет у брошку й задля цього розібрала його на частинки. Віддала кустареві, але той нічого не міг вдіяти. Жінка погодилася продати тітці Олени ці уламки (на той час вже не вистачало 30 каменів). «Їх мені привезла сюди, в Італію, моя мама, - продовжує Олена. - Залишки кольє і браслета я носила ювелірними крамницями, але ніхто не брався відреставрувати прикраси. Мені рекомендували звернутися до антикварного майстра. До того ж, дорогоцінний мінерал такої якості і кольору - надзвичайна рідкість, і знайти його аналог складно».

За реставрацію взявся майстер-антиквар

«Минув час, - розповідає далі Олена. - Якось напередодні Різдва 1999 року ми влаштували родинну подорож до Австрії. У місті Інсбруку на одній із вулиць почали шукати місце для парковки свого авто. Щойно я вийшла з машини, вгледіла перед собою вітрину антикварного магазину. За її склом виблискували й переливалися всіма кольорами веселки гранатові камені!» Господар лавки, дуже старенький дідусь, довго не міг втямити, що від нього хочуть ці іноземці. Він не розумів ні італійської, ні англійської. Тому покликав власника сусідньої крамниці, і вже з його допомогою Олена змогла викласти своє прохання.


Браслет
Антиквар на ім'я Хельмут Майер погодився відновити сімейну реліквію. Сказав, що використає камені з інших старовинних прикрас, які він купує у своїх клієнтів. Олена і її чоловік потім спеціально (на Великодні свята) їздили до Австрії - відвозили рештки браслета і кольє. Як пояснив потім старий, браслет і кольє виявилися НЕ парними прикрасами, оскільки були виготовлені з різницею приблизно в два десятиліття. За стилем, це робота 60-х і 80-х років 19 століття. Камені браслета мають ограновування під діамант, а у гранатів кольє воно зовсім інше. А ще австрійський майстер сказав Олені, що її сімейні прикраси були інкрустовані не якими-небудь, а саме богемськими гранатами.

Наступна поїздка Олени та її чоловіка до Інсбрука відбулася за шість місяців - у вересні 2000 року. «Важко оповісти те, що я відчула, коли Хельмут Майер розгорнув хусточку, в якій лежали відреставровані браслет і кольє... Пам'ятаю, він попросив у нас за реставрацію 1 млн 200 тис. старих лір, це близько 600 євро на ті часи, зараз би це було приблизно 1,5 тис. євро. А в грудні того ж року ми вирушили до Інсбрука на традиційні новорічні базарчики. Вирішили відвідати старого антиквара. Його лавка виявилася зачиненою, а сусід, котрий допомагав нам порозумітися з майстром, сказав, що господар магазину помер кілька місяців тому. Немов це була його остання справа – реставрація наших прикрас...» - говорить Олена.

Було чутно, як Бернд Шуман плакав

Вона продовжує: «В цих чудових старовинних прикрасах є духовний зв'язок поколінь! Я певна, що випадковостей у житті не буває! Моя мрія знайти і відреставрувати браслет Марії справдилася. Уявіть собі, через півстоліття, знайшлася жінка, яка його купила. Потім дорога привела мене до незнайомої країни на незнайому вулицю до ювелірної крамниці, де був саме той майстер, який зумів повернути до життя, здавалося б, давно втрачену річ, з душею завершив свою останню справу...»


Бернд Шуман
Олена відіслала фото вже реставрованих прикрас синові Ліло і Петера-Отто Шуманів (господарям Марії Парубець) - Бернду. Потім передзвонила - чутно було, як він, уже далеко не молодий чоловік, плакав. Не залишилося нікого, хто володів досі браслетом і кольє, скільки всього сталося за цей час, а самі речі дивом збереглися... Розмовляючи з Оленою телефоном, Бернд Шуман сказав: «У мами було багато прикрас, до Марії вона, наче до власної дочки ставилася - звичайно, щось їй подарувала. Але ми, сини, маминими прикрасами не цікавилися. Тому були дуже здивовані і втішені, що у вас ці пам'ятні речі збереглися!»

Наша довідка

Чеським або богемским гранатом називають піроп - різновид граната (з магнієм і алюмінієм в складі) насиченого темно-червоного кольору. Жоден камінь на землі, навіть рубін, не має такого дивовижного червоного кольору, як чеський гранат. Довгий час Чехія була першим і єдиним джерелом піропів в Європі. Чеський гранат вважається каменем щастя, цей мінерал рекомендували для лікування душевних хвороб, вважали, що він підсилює відвагу. Чеські гранати завжди дарували улюбленим: імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф дарував хрестик з гранатами молодій дружині Єлизаветі. Богемские коштовності з граната прикрашали сукні російської цариці на Віденському конгресі після падіння Наполеона в 1815 році. Згідно найдавнішою легендою, великий червоний гранат служив Ною світильником в його ковчег.

Олександр Шульга, текст підготовлений за сприяння Олени Кулєшової

Початок історії: "Ось так вона врятувала мене від смерті"


Остання публікація

У Павлограді озброєний чоловік поранив із пістолета свого знайомого

фото  ГУ НП в Дніпропетровській області У Павлограді один чоловік поранив із пістолета іншого. Пригода сталася у вівторок 20 лютого бли...

Найпопулярніше у блозі