Перейти до основного вмісту

У Новомосковську судили військового офіцера, який втік до Росії

У Новомосковську суд амністував військового офіцера, котрий у 2014 році, вже після початку російської агресії, втік із госпіталю і дезертирував до Росії. Чоловік свою провину повністю визнав. Про це йдеться у вироку міськрайонного суду від 30 січня.

Згідно з документом, на лаві підсудних опинився уродженець Дніпра, з вищою освітою, неодружений.

Як встановило слідство, навесні 2014 року обвинувачений був мобілізований на військову службу в званні старшого лейтенанта і 24 березня призначений на посаду заступника командира роти парашутно-десантного батальйону. 2 липня того ж року молодий офіцер отримав 5-денну відпустку додому, але повернувся до своєї частини лише 15 вересня. За кілька днів обвинуваченого направили до госпіталю задля проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), яка мала визначити його придатність до подальшої служби. 30 вересня чоловіка виписали зі шпиталю, але того ж дня він втік до Росії. Сів у літак в аеропорту Дніпропетровська і за кілька годин приземлився на летовищі «Домодєдово» в Москві. Втім, уже 12 жовтня 2014 року чоловіка затримали українські прикордонники, коли він у зворотньому напрямку перетинав державний кордон.

Під час судового розгляду справи офіцер повністю визнав свою провину в скоєнні інкримінованого йому слідством військового злочину. Чоловік розповів, що з квітня по липень 2014 року він у складі свого підрозділу перебував у зоні АТО, потім повернувся до місця постійної дислокації. Отримав короткострокову відпустку, але залишився «на гражданці». За словами обвинуваченого, він «морально був не готовий продовжувати військову службу». Потім таки прибув до військової прокуратури, де йому повідомили про підозру та направили на ВКЛ. «Однак, не дочекавшись висновку військово-лікарської комісії, він вирішив не продовжувати більше службу та в період з 30 вересня 2014 року по 12 жовтня 2017 року він знаходився на території РФ. 12 жовтня 2017 року, повернувшись до України, на кордоні його було затримано. У скоєному щиро кається», - йдеться у показах обвинуваченого.

Вирішуючи долю українського офіцера, суд врахував його щире каяття, відсутність судимостей, позитивні відгуки сусідів, участь в АТО. Також у судовому документі зазначено, що обвинувачений, як учасник антитерористичнох операції, є суб`єктом застосування до нього Закону України «Про амністію в 2016 році». На своєму засіданні Новомосковський міськрайонний суд визнав офіцера винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 407, ч.1 ст. 408 КК України («Самовільне залишення військової частини» і «Дезертирство») та призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Однак на підставі зазначеного вище закону про амністію суд звільнив чоловіка від відбування цього покарання.

Олекса Сурай для www.0569.com.ua



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.