Перейти до основного вмісту

У Павлограді змінили порядок присвоєння звання "Почесний громадянин міста"

Почесні громадяни станом на 2013 рік. фото gorod.dp.ua

Віднині звання Почесного громадянина міста Павлограда його видатним мешканцям присвоюватимуть тоді, коли на те буде воля громади – без чіткої періодичності у часі. Досі таке рішення ухвалювали один раз на два роки. Відповідні зміни міська рада затвердила 13 лютого.

Попередньо проект про внесення змін до рішення міськради від 10 квітня 2007 року «Про затвердження Положення про Почесного громадянина м. Павлограда» депутати обговорювали 6 лютого під час спільного засідання своїх комісій. Тоді це обговорення набуло формату дискусії. Продовжилась вона й 13 лютого на пленарному засіданні. Проект рішення передбачав вилучення із Положення пункту 2.1., що визначав періодичність присвоєння почесного звання (один раз на два роки). Представник фракції «УКРОП» Валентин Чекалін, який тиждень тому виступав проти новацій, і цього разу намагався переконати колег не змінювати раніше затверджені правила.

«Якщо ми будемо кожен місяць обирати почесних громадян, то в нас людей не вистачить…» - з характерним для себе гумором почав народний обранець. Його перебив мер Анатолій Вершина: «Якщо у нас в країні йде війна, якщо герої, які роблять щось особливе і нас захищають… Ви знаєте, це особлива нагорода для людей, які щось зробили для міста, це не просто так…» В. Чекалін наполягав: «Для того, щоб звання набуло якогось статусу, авторитету, треба не змінювати Положення, а поставити фільтри, щоб люди туди не попадали (аби хто – прим. авт.). Які фільтри? По-перше туди треба вносити прізвище людини через 2 роки після її смерті». «Тьху на вас, – не стримався мер. – Та якщо людина дійсно заробила… І в 17, 18 і в 25 років, і їй жити ще 100 років, то чого після смерті?»

В. Чекалін: «Дайте, я докажу основну думку. Це не моя думка. Був такий філософ Жан Поль Сартр. Він казав, що в кожній людині є діра розміром з Бога, і кожна людина заповнює її, чим може. І лише після смерті, коли зачиняються всі вікна й двері, тоді можна говорити, що людина відбулася. Лише тоді можна оцінити, що вона зробила». Вочевидь, міський очільник не був готовий до таких глибокодумних аналогій. «Не треба філософії. Конкретно?» - запитав він депутата. Той навів ще одне порівняння, вже більш емпіричне: «Ось був у нас такий Вілкул (Олександр Вілкул – народний депутат від фракції «Опозиційний блок» - прим. авт.). Він був почесним громадянином міста Дніпропетровська. Йому дали це звання за видатні заслуги (депутат явно іронізував – прим. авт.) – за те, що він 3 роки був губернатором. Що за 3 роки на цій посаді він зробив більше, ніж всі губернатори за всі роки Незалежності. Прийшла інша команда, подивилася, і позбавила. Це незручно, розумієте».

А. Вершина зрозумів, до чого хилить В. Чекалін, і твердо заперечив: «Ну, ми прибирати нікого не будемо, тому що це хибна практика. Якщо присвоюють, то присвоюють, значить зважено підходять до цього рішення. А прибирати в Павлограді ніхто не збирається». Мер запевнив, що цілком підтримує ідею встановлення більш суворих критеріїв для отримання почесного звання і цим поклав край академічній суперечці з народним обранцем. Врешті, за проект змін до зазначеного Положення проголосувала більшість присутніх депутатів.

Приводом для перегляду Положення стала несподівана і передчасна смерть секретаря Дніпропетровської єпархії УПЦ (МП) Благочинного Павлоградського церковного округа отця Валентина Цешковського. Він відійшов у вічність 23 грудня 2017 року на 57-у році життя. На знак вшанування його заслуг перед містом представники громади виступили з ініціативою про присвоєння В. Цешковському звання Почесного громадянина міста Павлограда. Також на сайті Єдиної системи місцевих петицій з`явилася пропозиція про присвоєння аналогічного звання і відомому й шанованому містянами лікарю Миколі Можейку.

За даними міськвиконкому, на сьогодні звання Почесного громадянина міста присвоєно 36 мешканцям Павлограда. Згідно з Положенням, це звання є «найвищим проявом визнання та пошани заслуг громадян міста» і передбачає матеріальне заохочення для його володарів. Це передбачено міською програмою «Про відзначення та заохочення громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Павлограда» та нагороджених відзнакою міського голови «За заслуги перед містом" на 2018-2022 роки».

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.