Як мешканці Кочережок помстилися чиновнику-комуністу

Павлоградські краєзнавці зібрали безліч свідчень жахів Голодомору 1932-1933 років. Ось лише деякі з цих фактів

Межіречани із жахом згадують, як міліція відвозила родину людоїдів*** - чоловіка і дружину. Коли їх везли разом із розчленованим законсервованим у банки тілом, деякі односельці бігли за возом і просили дати їм цього м'яса... За розповідями жителів Богданівки Анни Кутен і Любові Карпенко, під час Голодомору в дитячому притулку, що розташовувався в селі, протягом одного дня померло 16 дітей. Уночі їх повантажили на воза і відвезли на цвинтар. Викопали велику яму, притрусили її соломою і скинули туди тіла...

Згадує краєзнавець Юрій Ляшенко (Кочережки): "В кінці 80-х років 20 століття земляки розповідали про одного радянського чиновника, який під час колективізації приїхав працювати до Кочережок і оселився там. Прізвища його не називали. Він був одним з організаторів продзагонів, які ходили селами й шукали у людей захований хліб. Говорили, він був надто ідейним - робив те, що веліла партія, і не користувався своїм становищем.

Через цю принциповість він і його родина теж зазнали голодних страждань, а згодом померли. І ось, за те, що він відбирав у селян залишки хліба, мешканці Кочережок поховали його окремо від інших – не поклали до ями, а посадили з олівцем у руках. Це була помста за те, що він усіх "куркулів" брав на олівець".

За словами Юрія Ляшенко, в Кочережках кожен із 4 цвинтарів має місце, де в роки Голодомору ховали померлих селян. Трупи і напівживих людей скидали до великого рову і закопували. Цим займалися могильні групи, зібрані з тих, хто ще міг триматися на ногах. Ю. Ляшенко каже, що історія Голодомору в Кочережках знає власні приклади людоїдства, подібні до тих, котрі зафіксовані дослідниками у Вербках і Межиречі.

Олександр Шульга