Межіречани із жахом згадують, як міліція відвозила
родину людоїдів*** - чоловіка і дружину. Коли їх везли разом із розчленованим законсервованим у банки тілом, деякі
односельці бігли за возом і просили дати їм цього м'яса... За розповідями
жителів Богданівки Анни Кутен і Любові Карпенко, під час Голодомору в
дитячому притулку, що розташовувався в селі, протягом одного дня померло 16 дітей. Уночі їх повантажили
на воза і відвезли на цвинтар. Викопали велику яму,
притрусили її соломою і скинули туди тіла...
Згадує
краєзнавець Юрій Ляшенко (Кочережки): "В кінці 80-х років 20 століття земляки
розповідали про одного радянського чиновника, який під час колективізації
приїхав працювати до Кочережок і оселився там. Прізвища його не
називали. Він був одним з організаторів продзагонів, які ходили селами й шукали у людей захований хліб.
Говорили, він був надто
ідейним - робив те, що веліла партія, і не користувався своїм становищем.
Через цю
принциповість він і його родина теж зазнали голодних страждань, а згодом
померли. І ось, за те, що він відбирав у селян залишки хліба, мешканці Кочережок поховали його окремо від інших – не поклали до ями, а посадили з олівцем
у руках. Це була помста за те, що він усіх "куркулів" брав на олівець".
За словами Юрія Ляшенко, в Кочережках кожен із 4 цвинтарів має місце, де в роки Голодомору ховали померлих
селян. Трупи і напівживих людей скидали до великого рову і закопували. Цим займалися могильні групи, зібрані
з тих, хто ще міг триматися на ногах. Ю. Ляшенко каже, що історія Голодомору в Кочережках знає власні
приклади людоїдства, подібні до тих, котрі зафіксовані дослідниками у Вербках і
Межиречі.
Олександр Шульга
Коментарі
Дописати коментар