Перейти до основного вмісту

Як мешканці Кочережок помстилися чиновнику-комуністу



Павлоградські краєзнавці зібрали безліч свідчень жахів Голодомору 1932-1933 років. Ось лише деякі з цих фактів

Межіречани із жахом згадують, як міліція відвозила родину людоїдів*** - чоловіка і дружину. Коли їх везли разом із розчленованим законсервованим у банки тілом, деякі односельці бігли за возом і просили дати їм цього м'яса... За розповідями жителів Богданівки Анни Кутен і Любові Карпенко, під час Голодомору в дитячому притулку, що розташовувався в селі, протягом одного дня померло 16 дітей. Уночі їх повантажили на воза і відвезли на цвинтар. Викопали велику яму, притрусили її соломою і скинули туди тіла...

Згадує краєзнавець Юрій Ляшенко (Кочережки): "В кінці 80-х років 20 століття земляки розповідали про одного радянського чиновника, який під час колективізації приїхав працювати до Кочережок і оселився там. Прізвища його не називали. Він був одним з організаторів продзагонів, які ходили селами й шукали у людей захований хліб. Говорили, він був надто ідейним - робив те, що веліла партія, і не користувався своїм становищем.


Через цю принциповість він і його родина теж зазнали голодних страждань, а згодом померли. І ось, за те, що він відбирав у селян залишки хліба, мешканці Кочережок поховали його окремо від інших – не поклали до ями, а посадили з олівцем у руках. Це була помста за те, що він усіх "куркулів" брав на олівець".


За словами Юрія Ляшенко, в Кочережках кожен із 4 цвинтарів має місце, де в роки Голодомору ховали померлих селян. Трупи і напівживих людей скидали до великого рову і закопували. Цим займалися могильні групи, зібрані з тих, хто ще міг триматися на ногах. Ю. Ляшенко каже, що історія Голодомору в Кочережках знає власні приклади людоїдства, подібні до тих, котрі зафіксовані дослідниками у Вербках і Межиречі.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.