Перейти до основного вмісту

Понад 90% жертв Глодомору - етнічні українці


Свого часу краєзнавці Західного Донбасу провели колосальну роботу - вони записали спогади чималої кількості земляків, які пережили Голодомор 1932-1933 років. Незважаючи на свою суб'єктивність ці свідчення стали яскравою ілюстрацією до тих даних, які встигли назбирати і проаналізувати професійні історики.

У 2003 році за сприяння павлоградської "Просвіти" до друку вийшла книга місцевого історика Бориса Іванченка "Викорінення", де автор, спираючись на партійні документи і розповіді очевидців, описав наслідки політики кремлівського геноциду в Придніпров'ї. Ще в 2008 році заступник голови Павлоградської райдержадміністрації Аліса Рябова констатувала, що лише за неофіційними даними, смертність на Павлоградщині за два роки Голодомору склала близько 65% від загальної чисельності населення.

На сайті Українського інституту національної пам'яті (УІНП) www.memory.gov.ua наведено список сіл Західного Донбасу, які влада занесла до так званої "чорної дошки" (за невиконання плану хлібозаготівель для таких сіл вводилися жорстокі санкції) і які постраждали більше за інших. Ось ці села: Вербки (колгоспи "Вербки", "Зірка", "Пам'ять Леніна"), Жемчужне (колгоспи "Вільний степ", "Зоря"), Богданівка (колгоспи "Колос", "П'ятірічка за 4 роки"), хутір Водяний (колгосп "12-річчя РСЧА").

Що стосується Павлограда, то на сайті УІНП наведено імена 1244 мешканців міста, які померли у той період. Причиною їхньої смерті стали хвороби, безпосередньо пов'язані з голодом. Є відомості, що в 1934 році в районі сучасного Автопарку з'явився пам'ятний знак померлим голодною смертю. У повоєнні роки його зруйнували. У 2006 році на вулиці Соборній (тоді - вул. Леніна), неподалік від будівлі "Укртелекому", павлоградці встановили меморіал жертвам Голодомору та політичних репресій. До речі, нещодавно мер Павлограда Анатолій Вершина висловився про необхідність перенесення цього меморіалу на вулицю Центральну, де вже є чимало інших місць, пов’язаних із історичною пам`яттю.

У Книзі пам'яті Дніпропетровської області названі імена понад 65 тис. мешканців - жертв Голодомору. Всього, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України, демографічні прямі і непрямі втрати України за роки Голодомору 1932-1933 років склали близько 4,5 млн осіб, а загальні кумулятивні втрати - понад 10 млн осіб. Їхній аналіз свідчить, що 91,2% прямих жертв - етнічні українці.

Наша довідка

Голодомор 1932-1933 років - масовий, навмисно організований радянською владою на чолі зі Сталіним голод, який призвів до багатомільйонних людських жертв на території Української РСР (землі сучасної України за винятком західних областей, Криму і Південної Бессарабії) та Кубані. Голодомор передбачав придушення національно-визвольного руху і фізичне знищення українського селянства. У 2006 році Верховна Рада прийняла Закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", офіційно визнавши Голодомор геноцидом українського народу. На сьогодні близько 20 країн світу долучилися до цього визнання. Деякі держави зробили це на своєму регіональному рівні. Днями до цього списку долучився північно-американський штат Вісконсин – він став сьомим штатом в СЩА, де Голодомор 10932-1933 рр. в Україні визнано геноцидом.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.