Перейти до основного вмісту

За крадіжку чоловічих трусів мешканець Новомосковська опинився за гратами


Мешканця Новомосковська засудили до 2,5 років колонії за крадіжку чоловічої білизни й кількох інших товарів із місцевого магазину. Чоловік свою провину не заперечував і навіть висловив каяття. Свій вирок він отримав 13 листопада.

Як свідчать матеріали судового розгляду, крадіжка сталася близько опівдня 23 жовтня 2016 року. На лаві підсудних опинився уродженець Дніпра, не працюючий і не одружений, з двома судимостями за плечима. До речі, обидва рази чоловік потрапляв за грати також через любов до чужих речей.

За версією слідства, обвинувачений, перебуваючи в торгівельному залі магазину, підійшов до полиць із чоловічою білизною і тихцем поклав собі під одяг двоє трусів вартістю маже 70 грн. кожні. З іншої полиці він прихопив металокерамічний ніж і термос. Загальна сума збитків, яку обвинувачений завдав власникові товару, склала 227 грн. Поцупивши товар, чоловік втік із місця скоєння злочину і розпорядився вкраденим на власний розсуд.

Свою провину затриманий згодом чоловік визнав, а в суді підтвердив усі викладені обставини минулорічної пригоди. Потерпілий зазначив, що не має до крадія претензій. Суд вивчив надані слідством докази в кримінальному провадженні і 13 листопада визнав мешканця Новомосковська винним у скоєнні крадіжки (ч.2 ст. 185 КК України). Суд врахував той факт, що обвинувачений перебуває на обліку у лікаря-нарколога через вживання наркотиків і вже має дві судимості. Врешті, міськрайонний суд призначив крадієві покарання у вигляді 2 років і 6 місяців позбавлення волі. Обвинувачений ще має час на оскарження вироку.

Олекса Сурай для www.0569.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

В центре Лозовой под площадью Ленина лежат останки сотен немецких солдат (видео)

В Лозовой, на Харьковщине, под центральной площадью города, которая носит имя Ленина, вот уже почти 70 лет лежат останки нескольких сотен солдат и офицеров вермахта. Шестиметровый гранитный идол торжественно высится над ними.