Перейти до основного вмісту

Павлоградця засудили за напад на поліціянтку


У Павлограді чоловік без громадянства, котрий вже мав кілька судимостей, отримав умовне покарання за насильство щодо співробітниці поліції. Підсудний свою провину визнав і висловив каяття. Про це йдеться у вироку міськрайонного суду від 27 жовтня.

Як свідчать матеріали справи, інцидент стався ранком 2 березня 2017 року. За версією слідства, цього дня в помешканні обвинуваченого працівники поліції проводили санкціонований обшук і фіксували це на відеокамеру. У господаря житла дії правоохоронців викликали невдоволення. Він підбіг до поліціянтки, яка проводила зйомку, схопив її за руку, стиснув і потягнув до себе. Внаслідок цього цифрова відеокамера марки «Canon» опинилась долі і пошкодилась. Також чоловік залишив на тілі дівчини синці.

Під час судового засідання обвинувачений визнав свою провину в скоєнні інкримінованого йому злочину і висловив каяття. Чоловік підтвердив обставини пригоди, викладені стороною обвинувачення. Потерпіла працівниця поліції у своїх показах підкреслила, що обвинувачений спричинив їй тілесні ушкодження під час виконання нею її службових обов`язків. Призначаючи покарання, суд врахував кримінальний досвід обвинуваченого (в 2012 році чоловік отримав 5 років колонії за розбій), його співпрацю зі слідством і каяття. На своєму засіданні 27 жовтня Павлоградський міськрайонний суд визнав рецидивіста винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 («Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу») і призначив йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно.


Олекса Сурай для www.5632.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

В центре Лозовой под площадью Ленина лежат останки сотен немецких солдат (видео)

В Лозовой, на Харьковщине, под центральной площадью города, которая носит имя Ленина, вот уже почти 70 лет лежат останки нескольких сотен солдат и офицеров вермахта. Шестиметровый гранитный идол торжественно высится над ними.