У Лозовій молитвою і запаленими смолоскипами вшанували пам'ять захисників УНР

У Лозовій місцеві патріоти разом із харківськими однодумцями провели урочисте вшанування пам`яті українських героїв, які 100 років тому захищали ці землі від загонів більшовиків і поклали свої голови. Акція проходила в міському парку «Перемоги», де встановлено пам’ятний Хрест на честь Героїв України 1917-1921років.

Організатором акції виступив координаційний комітет у складі представників низки політичних партій і громадських організацій Харківщини. Запрошений на цю подію архієпископ Харківсько-Полтавської єпархій УАПЦ Ігор Ісіченко провів панахиду за загиблими століття тому українськими воїнами. У своїй молитві згадав він і сучасних оборонців, котрі захищають державу на її східних землях.

Учасники мітингу зробили невеличкий екскурс в далеку й близьку минувшину, торкнулися теми віковічного протистояння українців золотоординським завойовникам, їхнім нащадкам і спадкоємцям.

Нагадаємо, що 20 листопада 1917 року (за новим стилем) було проголошено створення Української Народної Республіки на правах автономії. Вже на початку грудня 1917 року війська Центральної Ради взяли під свій контроль Лозову. Тут розташувалися: гайдамацький загін, вільні козаки, український полк та українська національна сотня. Загальна чисельність їх складала близько 1500 осіб. За переказами, приблизно 120 вояків були мешканцями Авилівки – однієї з найбідніших околиць Лозової. Краєзнавці говорять, що основу українських частин, котрі захищали Лозову, складали молодь і студенти. Вони мали погане обмундирування й були ледь озброєні.

У ніч з 13 на 14 грудня (за старим стилем) об!єднаний загін Миколи Руднєва у складі московських, петроградських і харківських червоноармійців (усього десь 400-500 осіб) підійшов до міста. Як згадують сучасники, погода тоді була дуже морозною. Спочатку більшовики відправили на станцію розвідників, але унеерівці їх викрили. Тоді червоні почали обстрілювати позиції супротивника з гармати. Після короткого, але запеклого бою, загони Руднєва захопили Лозову.

Українське військо відступило у напрямку до Павлограда. 15 грудня вояки армії УНР, сподіваючись на підкріплення, раптово атакували позиції ворога й вибили його з Лозової. Червоні відійшли до Хлібного (околиця робітничого селища Панютине неподалік Лозової). Там Микола Руднєв спромігся перегрупувати сили й оточити українських вояків. У той же день, 15 грудня Лозова знов опинилася в руках більшовиків.

За переказами, що їх записав лозівський краєзнавець Бунякін, вбитих вояків ховали на околиці міста – в Заячій балці. Могил не копали – трупи просто скидали у сніг. Лише навесні тіла українських патріотів, чимало з яких були лозівчанами, місцеві жителі перенесли до найближчих ям і рівчаків і там вже поховали, як годиться. Країзнавці (зокрема, В`ячеслав Труш) говорять, що на сьогодні встановлені прізвища лише 3 загиблих унеерівців із числа лозівчан – це Мовчан, Горбатенко і Хмеленко. Однак імена більшості загиблих захисників УНР залишаються невідомі.

До речі, щодо пам`ятного хреста, біля якого 24 грудня відбулося вшанування героїв. Його історія теж цікава. Вперше дубовий меморіальний знак «Героям України» громадські активісти встановили на території міського парку в жовтні 1991 року. Після того, як гайдамацький хрест неодноразово намагалися знищити невідомі вандали (спалювали, топили у ставку), місцеві патріоти замінили його на металевий. Втім, ніхто з них тоді не виявив ініціативи щодо офіційної реєстрації хреста як пам`ятного знаку. Можливо невипадково кілька років по тому на його металевому «тілі» було знайдено п`ять кульових (?) отворів. Власне, простреленою виявилась бляшана табличка з написом «Героям України». Згодом і цей, «поранений» пам`ятний знак безслідно зник.

Новий гайдамацький хрест, теж металевий, активісти встановили в лютому 2009 року за ініціативи місцевого осередку ВО «Свобода». Та за якийсь час невідомі зрізали і його. Патріоти в чергове хрест відновили, щоправда, металева табличка на ньому знов довго не протрималася – зловмисники її «демонтували». Нещодавно активісти встановили замість таблички пам’ятний камінь, частину якого «опоненти» відбили. Присутній 24 грудня 2017 року представник ВО «Свобода» Ігор Швайка пообіцяв допомогти навесні з реконструкцією меморіального знаку.

Олександр Шульга

Ще за темою: Крест поджигали, топили, в него стреляли