Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.
Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
Волонтер: «Хто і що це за снайпер, я вже дізнався. Будемо «відпрацювувати»» (відео)
Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
-
Павлоград провів в останню путь свого 15-го воїна. 20 грудня від кулі
ворожого снайпера під Авдіївкою загинув 24-річний десантник Андрій Борисенко. У
п’ятницю, 22 грудня, сотні земляків прийшли до його будинку, аби віддати
останні почесті захисникові. Побратими бійця вже пообіцяли «відпрацювати» його вбивцю.
Вони кажуть, що ця особа вже встановлена.
Прощання з молодим героєм відбувалося на території
мікрорайону Шахтобудівників, де жив Андрій Борисенко. Висловити співчуття
родині десантника і вшанувати його пам'ять сюди прийшли його друзі, сусіди,
однокласники, побратими-десантники, ветерани АТО, волонтери й інші небайдужі
містяни.
Майже на кілометр вздовж вулиць Можайської і Підгірної, якими люди
несли труну з тілом загиблого, вишикувалися школярі. В руках вони тримали
запалені лампадки і гвоздики. Траурна процесія розтягнулася на кілька сотень
метрів. Відспівали Андрія в Успенському храмі, а поховали героя на цвинтарі, що
розташований на вулиці Луганській. Саме тут спочивають його близькі…
«Він був у нас оператором-навідником, - згадує Андрія один
із його побратимів на ім`я Ігор і перераховує ті пекельні точки на карті АТО,
де встиг побувати загиблий. – Веселий хлопець був… Я не знаю, мені дуже важко
зараз. Вибачте…» Сусід Андрія, волонтер Анатолій Токарєв, відомий також за
позивним «Дєд», говорить, що знав 24-річного десантника із самого його малечку.
Відчайдушний воїн, він і справді не ховався за спинами інших і готовий був до
героїчних вчинків. «Так сталося, що 20 грудня його «зняв» снайпер. Хто і що це
за снайпер, я вже дізнався. Будемо «відпрацювувати». Просто так їм це не
минеться», - обіцяє «Дєд».
Нагадаємо, Андрій Борисенко з 2013 року служив
контрактником у 25-й ОПДБр. Із початку війни він і його бригада побували у найгарячіших
точках фронту. «Андрій із перших днів на цій війні... – написали 20 грудня, в
день загибелі бійця, його друзі і побратими з ГО «Патріот». - У свої молоді
роки йому довелось пережити пекло Шахтарська, Красногорівки, ш. Бутівки,
Авдіївки й багатьох гарячих точок багатостраждального сходу, в яких цей
сміливий хлопчина стояв на захисті нашого з вами спокою... Неодноразово
хлопець, незважаючи на небезпеку, виконував завдання за лінією фронту з групою
т. зв. «Їжаків»...Він
ніколи не жалівся на труднощі! Завжди з усмішкою на обличчі знаходив теплі
слова підтримки для кожного. Спи спокійно, друже! Дякуємо за наші життя,
воїне! Ти назавжди запам'ятаєшься нам усміхненим добродушним хлопчиною...Герої
не вмирають!!!» Зі сторінки Андрія у Фейсбук відомо, що юнак свого часу
навчався у СШ №16 Павлограда, а з початку російсько-української війни став на
захист країни, служив за контрактом. 13 жовтня Андрієві виповнилося 24 роки. Із
найближчих і найрідніших людей у нього залишились мама і кохана…
З початку війни з російськими окупантами і їх найманцями
своє життя віддали павлоградці: Андрій Абросімов, Віталій Курилович, Денис
Каменєв, Андрій Колесник, Сергій Тофійчук, Андрій Михайленко, Олексій Жадан,
Володимир Воронін, Володимир Милосердов, Олександр Близнюк, Олексій Давиденко,
Петро Карташов , Михайло Добролета, Олексій Руфімський. Андрій Борисенко став
15-м полеглим героєм у цьому трагічному списку.
P.S.
Вже наступного ранку після скорботної акції і, можливо, із
цинічною «прив`язкою» до неї, невідомі сплюндрували кам`яні надгробки на
могилах кількох загиблих на російсько-українській війні павлоградців. Ці воїни
поховані на кладовищі на вулиці Шутя, поряд із храмом, у якому відспівували
Андрія Борисенка.
Про акт вандалізму ранком 23 грудня повідомила у Фейсбук волонтерка
і журналістка Анна Третьяк-Желіховська. «Вандали-сєпари
замалювали балоном фарби портрети і інформацію на семи гранітних пам'ятниках
бійців АТО. В тому числі Петра Карташова, Володимира Милосердова, Андрія
Михайленка, Дениса Камєнєва, Сергія Тафійчука. Допоки
ці тварі будуть нищити пам'ять про наших загиблих захисників, скільки ми будемо
відновлювати це все, скільки ми будемо просити
встановити на кладовищі та біля дошки пам'яті камери, коли цих сук знайдуть і
накажуть?» - обурено написала активістка. Пізніше
активісти повідомили, що цього ж дня відновили понівечені фарбою надгробки.
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.
Київ, ранок 27 лютого. Позаду ще одна доба війни. Її звати Світлана. Вона викладачка. Мешкає в районі Позняки. Тому самому, де на світанку 25 лютого орківська ракета влучила в житлову багатоповерхівку.
Коментарі
Дописати коментар