Перейти до основного вмісту

Що казав Юрій Луценко Майдану в грудні 2004 року? (відео)


Іноді краще залишатись трибуном і натхненником повсталих мас, ніж бути головним прокурором країни

Юрій Луценко під час виступу на Майдані, 1 грудня 2004 року. Він має мав мандат народного депутата і входить до парламентської фракції Соц партії Олександра Мороза. Під час акцій протесту листопада-грудня 2004 року (Помаранчева революція) виступав на боці кандидата в Президенти В. Ющенка, був одним із улюбленців Майдану. Цікаво згадати його тогочасні метафоричні месиджі:

«Сьогодні відбувся наш «Сталінград». Я мушу сказати, що попереду ще «Курська дуга» і попереду обов’язково спалення їхнього «Рейхстагу»…»
«…сьогодні Верховна Рада зробила злам, який ще не означає – Кучмі капут. Але це вже остаточний злам цієї системи. Ми з вами переламали їх! …Кучму геть».
«Сьогодні на Майдані не слова головне. Сьогодні в Києві і Україні головна справа – ми скинули цю бандитську владу. Її більше нема!»
«Пам`ятаєте, як: отих бандюг до дної ями, кучмаїв за кучмаями будем будем бить».
«… щоб усі ті руді пацюки не виносили народних цінностей… Хай живе велика груднева помаранчева революція!Ура!»

P.S.

13 років по тому, вже перебуваючи у статусі генпрокурора, колишній помаранчовий трибун продовжує гострословити на адресу своїх опонентів.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.