«Моє перше враження від усього побаченого було: павук! З лапками…»

У Придніпровї є гігантська земляна споруда, яка й досі залишається загадкою для дослідників

Ті, хто бодай один раз бачили Мавринський майдан із висоти пташиного польоту, називають його загадковим рукотворним символом і порівнюють із гігантським павуком. Він і справді схожий на волохату комаху, бо має «тулуб» і «клешні». Можливо, комусь стане до вподоби інший варіант – клишоногий краб. Ось тільки призначення його і досі залишається таємницею для наукового світу. Як, власне, і його виникнення...

Про Мавринський майдан, дивну земляну споруду поблизу села Межиріч (його складовою частиною нині є давнє село Маврино), що на Дніпропетровщині, вже написано чимало наукових статей і популярних історій. Пояснити непосвяченому на пальцях, що є собою цей об'єкт, досить складно. Це той випадок, коли унікальний фрагмент давньої історії ліпше побачити на власні очі. Проте, навіть зовнішній опис майдану здатний вразити уяву.

Майдан - це залишки селітроварні?

Влітку 2008 року у дніпропетровському видавництві «Пороги» вийшла друком у кількості 500 примірників збірка краєзнавчих робіт Лариси Охотник – жінки, котра чимало зусиль віддала на те, аби дослідити білі плями Мавринського майдану. Книга авторки, до речі, мешканки села Межиріч, має назву «Велич степових пірамід». Зізнаюся, що понад 100 сторінок тексту, присвяченого історичній загадці, я проковтнув одним махом – настільки цікавою і змістовною видалася мені ця праця. Тож спробую кількома абзацами переповісти її зміст. Можливо, когось із читачів це підштовхне до більш серйозного вивчення теми.

Ось, що пише дослідниця у своїй книзі про Мавринський майдан: «Побачене вражає незвичною формою, величчю, неповторністю і особливою загадковістю: чітка, правильна геометрична форма зрізаного конуса з глибокою улоговиною; верхівка конічного земляної споруди має виражене заглиблення і нагадує по кільцевій формі отвір гончарного горщика, української макітри; вгорі є явна щербина (як виявилося - не одна); симетрично від конічного споруди відходять змієподібній формі земляні вали, по чотири з кожної сторони від щербини... Моє перше враження від усього побаченого було: павук! З лапками…»

Лариса Охотник вказує приблизні параметри споруди: «Довжина кола основи майдану (зрізаного конуса) - близько 250 метрів; довжина кола по верху - 120 метрів; діаметр улоговини вгорі - 40 метрів; довжина ребер від основи до вершини - 25 метрів; глибина улоговини - 6 або 10 метрів; кут нахилу - від 37 до 45 градусів». За словами авторки, на сьогодні існує дві класичні версії використання цієї земляної споруди. За однією з них, Мавринський майдан із його дивовижними валами слугував запорізьким козакам сторожовою вежею і оборонною спорудою.

 Прихильники другої версії (за словами співробітників Павлоградського історико-краєзнавчого музею, вона і до цього дня є офіційною в наукових колах) називають майдан селітроварней. Мовляв, Україна завжди була багата на поклади самородної селітри (з неї виготовляли порох). Задля розробок цього природного мінералу часто використовували землю старовинних курганів, при цьому самі кургани руйнували. На їх місці утворювалися майдани, подібні Мавринському.

А може, це давня обсерваторія?

Лариса Охотник ставить, однак, обидві ці версії під сумнів. Вона пише, що в такому випадку незрозумілою залишається дивна симетричність змієподібних валів, зорієнтованих у східному і західному напрямках, а також призначення кільцевої заглибини нагорі зрізаного земляного конуса. Зрештою, і сам конус, на думку дослідниці, має занадто правильну геометричну форму, щоб бути частиною фортифікаційної споруди запорожців. Для цього козаки мали б володіти солідними геометричними знаннями. Є й інші нестиковки, на які звертає увагу історик.

Автор «Величі степових пірамід» припускає, що досліджуваний об'єкт міг слугувати тисячоліття тому культовим місцем, святилищем і водночас грандіозною рукотворною обсерваторією, зокрема, для визначення пір року. На підтвердження цієї версії Лариса Охотник наводить низку аргументів, у тому числі і явний зв'язок конструкції валів майдану з положенням Сонця в різні дні року, особливо, у важливі дні сонцестояння і рівнодення. І це не єдині її припущення щодо виникнення майдану і його призначення, якому вона надає сакральний зміст. Лариса Охотник вважає, що творцями гігантської споруди могли бути представники аріїв, шумерів, трипільців, кіммерійців, скіфів, сарматів або слов'яно-русів.

Подібні споруди, нагадує автор книги, відомі і в інших країнах. Скажімо, знаменитий англійський Стоунхендж (гігантська споруда з кам'яних брил у формі кіл, що, можливо, була культовим місцем або стародавньою обсерваторією. Вчені датують його 4 тисячоліттям до нашої ери). Автор книги «Велич степових пірамід» упевнена, що сьогодні процес вивчення теми майдану наштовхується на застарілі археологічні штампи. На думку ж Лариси Охотник, Мавринський майдан і подібні йому споруди на території Придніпров`я (які, на жаль, зруйновані) потребують більш глибокого дослідження.

До речі

Місцеві дослідники і ті, кому небайдужа тема майдану, відзначають деякі його цікаві особливості. Зокрема, те, що він здатний посилювати звуки. Приміром, якщо одна людина тихенько говоритиме, перебуваючи у котловині, інша, яка стоятиме на верхівці конуса, добре почує усе сказане. А ще в котловині цієї загадкової споруди ніколи не затримується вода – навіть, якщо йтимуть рясні і тривалі дощі.

в тему

Місце, що поєднує підземний і космічний світи

Пам'ятка археології «Мавринський майдан» має свої характеристики, які дозволяють уявити собі цю споруду.

Майдан розташований на лівому березі річки Вовча, за східною околицею села Межиріч. Майдан - з наголосом на першому складі - так називають цю споруду місцеві жителі.

Особливості будови:

- зрізаний конус з глибокою котловиною. Три отвори – «вікна» по верхівці конуса, зорієнтовані на північний схід, захід, південь;

- від східного і західного «вікон» відходять величезні вали-«вуса», по чотири з обох сторін, назустріч один одному;

- в середині котловини - пагорби по центру і біля східного «вікна».

Із пагорбів можна чудово спостерігати схід і захід Сонця, особливо у дні сонцестояння, весняного і осіннього рівнодення.

Розміри:

- довжина кола основи («підошви») - орієнтовно 250 метрів;

- довжина кола по верхівці - приблизно 180 метрів;

- довжина найдовшого «вуса» - 65 метрів;

- діаметр котловини (осі еліпса): з півночі на південь - орієнтовно 55 метрів, із заходу на схід - приблизно 64 метра. З висоти дельтаплана Мавринський майдан виглядає наче гігантський загадковий символ (краб? павук? черепаха?).

У часі земляна споруда орієнтовно відноситься до четвертого-третього тисячоліття до нашої ери. Майдан розташований поруч із древніми курганами, древніми поселеннями, які вже зникли. Древня споруда орієнтована по сторонах світу - це святилище, і водночас небесний календар, астрономічна «обсерваторія» древніх поселенців.

Дивом збережений в часі, майдан свідчить про осідлий спосіб життя древніх поселенців, про їх намагання орієнтуватися в часі по Сонцю, Місяцю, Зоряному Небу, свідчить про їх космічне світосприйняття. Майдан має особливу енергетику, свій Космічний Код, це - Місце Сили, яке поєднує підземний і космічний світи. В котловині час і простір змінюють свої характеристики. Тут - інше сприйняття (більш загострене) сил Землі і Неба.

Із праці Лариси Охотник «Велич степових пірамід»

Підготував Олександр Шульга, спеціально для tv-news.dp.ua