Перейти до основного вмісту

Павлоградці хочуть створити "Алею майстрів" (відео)



У Павлограді може з`явитися "Алея майстрів" за прикладом столичного Андріївського узвозу. Розташовуватиметься вона у сквері Шевченка. Символічно, що один з авторів цієї ідеї має те саме прізвище, що й славетний Кобзар. Це Василь Шевченко – тренер з інваспорту ФСК ім. Шкуренко і надзвичайно творча особистість.

У п’ятницю, 28 липня, за ініціативи керівників і активістів спортивного клубу інвалідів («СКІП»), з якими співпрацює і тренер, у головному міському сквері стартувала виставка-ярмарок робіт декоративно-ужиткового мистецтва. Свої творчі доробки павлоградцям і гостям міста демонстрували близько 10 майстрів. Різноманітна вишивка, вироби з макраме і лози, саморобні іграшки і біжутерія, картини – все це можна було не лише оглянути, а й придбати.



«Серед осіб з обмеженими фізичними можливостями, учасників нашого клубу, є чимало мистецьки обдарованих людей, - розповідає Василь Шевченко. - І ми подумали: а чому б не допомогти їм розкрити свої таланти, влаштувати виставку-ярмарок? Отримали на це згоду у міськвиконкомі. Тепер маємо своє місце для регулярних виставок у сквері. Якщо в Києві є Андріївський узвіз, то чому павлоградці не можуть мати щось подібне. Приміром, свою Алею майстрів?»

За словами керівниці «СКІП» Оксани Сірої, до організації виставки її надихнула постійна відвідувачка клубу – дівчина на ім`я Віта. «Вона виготовляє чудові вироби за допомогою техніки макраме. Якось ми з нею спробували реалізувати їх через інтернет, але справа не пішла. Тож ідея ярмарку виявилася вчасною. Ви ж знаєте, у Дніпрі на проспекті Яворницького є своя алея художників, Ми б хотіли мати таку алею і в себе» - розмірковує О. Сіра. До речі, сама вона полюбляє виготовляти ляльки-мотанки.


Журналіст поцікавився у кількох учасників виставки, що їх змусило вийти спекотного ранку в центр міста. Вже згадувана Віта, в доробку якої є чимало яскравих поясів, жіночих сумочок, гаманців, виготовлених за допомогою вузлового плетіння (макраме), каже, що творчій людині важко всидіти в чотирьох стінах. А тим більш, коли є така можливість показати свої роботи людям і, ймовірно, отримати за них певну винагороду. Раптом щось комусь припаде до душі?

Одна з майстринь демонструє перехожим білі рушники, оздоблені різноманітною вишивкою. Каже, що вже чимало років віддала своїй улюбленій справі. Є в неї і найдорожчі серцю роботи. На столику в іншої учасниці виставки – саморобні дитячі іграшки. «А ще в мене вдома понад 100 різних картин. Є вишиті рушники, сорочок цілий шифоньєр… Навіщо мені це потрібно?. Свого часу, коли я потрапила до лікарні, це врятувало мне від депресії. Бо творчість лікує душу», - говорить майстриня.



 За словами Василя Шевченка і Оксані Сірої, нинішня виставка-ярмарок – це лише перша спроба допомогти творчим особистостям міста, в тому числі і членам спортивного клубу інвалідів, реалізувати свої таланти. «Ми ще маємо вирішити чимало організаційних питань, знайти поблизу приміщення для зберігання наших виробів. Адже людині з обмеженими фізичними можливостями складно возити все з собою. Загалом, у нас багато задумок на рахунок свого проекту. Зокрема, хочемо долучити до себе художників, колекціонерів, букіністів. Тут знайдеться місце всім – не лише членам нашого клубу. Можливо, ми б могли організовувати тут шахові турніри. Сквер Шевченка варто наповнити творчим життям – тоді у нашого міста з`явиться ще одна родзинка» - зазначає Василь Шевченко. До речі, поки ми говорили, хтось із перехожих вже прибав у однієї з майстринь саморобний амулет.


Олекса Сурай для www.5632.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.