Перейти до основного вмісту

Колишній військовий будує храми із сірників (відео)

У Павлограді колишній військовий створює із сірників справжні архітектурні шедеври. Зокрема, «зводить» іграшкові церкви, які вражають своєю схожістю з оригіналами. Звати майстра-самоучку Сергій Кулібаба. Ще у 2011 році він зробив мініатюрну копію Спасо-Нерукотворного Образу кафедрального собору. На створення точного аналога знаменитої церкви у Сергія пішло майже п'ять тисяч сірників і один рік роботи.

Його собор вільно розташовується на невеличкій тарелі. Висота сірникової церкви від умовного фундаменту до шпиля - приблизно 40 см. Всі деталі виписані з ювелірною точністю. «Майструвати свій храм я почав минулої весни, - розповідав тоді авторові Сергій Кулібаба. - Сидів над ним увесь рік. І ось, лише днями скінчив. Праця доволі трудомістка - надто багато дрібних деталей потрібно виготовити, а потім відшліфувати, підігнати одну до одної, склеїти».

«У мене всі пропорції в голові»

Сірниками павлоградський умілець захопився лише за два роки до нашої розмови. Зізнавався, мовляв, спершу і уявити не міг, що так полюбить цю справу. «Мій батько, Володимир Олексійович, був конструктором-любителем. Досить відомим у місті. Він побудував дельтаплан і в 70-річному віці літав на ньому. Можливо, в мене проявилися батькові гени?!» – міркував С. Кулібаба. Сергій - колишній військовий, на час нашої розмови працював адміністратором в одній із приватних компаній Павлограда. Одного разу хтось із колег показав йому книгу - посібник для початківців, де йшлося про різноманітні саморобки із сірників. І тут, каже він, його немов прорвало. Почав із крихітної сільської хатинки, потім з`явився справжній хутір в мініатюрі: українська хатка, криниця, церква... Далі руки аматора створили сірникову копію його власної садиби.


Майстерності набував із досвідом. У найбільш складних випадках спрацьовувала інтуїція. «Підручники? Жодного! - зізнавався умілець. - Я торував свій шлях, вчився на власних помилках. Розміри і пропорції тепер підбираю на око, без лінійок і математичних розрахунків. У мене всі пропорції в голові!» Набір інструментів для виготовлення саморобок у Сергій Кулібаби звичайнісінький: кусачки, ніж, пінцет, клей ПВА, шкурка-нулівка, надфіль. І, власне, сірники.


«Палички використовую лише рівненькі, із чіткими зрізами - тоді й стіни у майбутнього макета будівлі не "гулятимуть", - ділився секретом майстер. - Купую сірники кількома блоками. А ще хлопці знайомі дарують мені коробочками». У своїх виробах умілець використовує клей, пояснює, що він дозволяє більш точно відтворити макет оригіналу.

П'ять тисяч сірників і півлітра клею

Над сірниковими аналогами старовинних церков і сільських хат Сергій Кулібаба працював на дозвіллі. Рідні знали про його захоплення і підтримували ентузіаста. А ось копію храму Голубицького павлоградець створював мало не в таємниці від близьких і друзів. Хотів зробити їм сюрприз. «Скільки сірників використав на храм? - перепитував майстер. - Майже п'ять тисяч, а якщо бути точним, то 4995 штук. І це, не рахуючи тих сірників, які слугували мені допоміжним матеріалом для виготовлення внутрішніх перекриттів, балок. А ще я витратив півлітрову банку клею!»


За словами Сергія, найскладніше було робити куполи. «Я не далеко відійшов від оригіналу конструкції: зміцнив куполи дротяною «арматурою», в якості дошок використав папір, а зверху поклав на клей сірникову покрівлю. Дуже кропітка була робота. Зате тепер моя копія повторює всі зовнішні деталі храму», - говорить Сергій.


На питання, який сенс він бачить у своїх творах, умілець відповідав: «Це краса, створюючи яку, ти відпочиваєш душею... Тут багато потрібно терпіння і посидючості, але це хороші ліки від повсякденної метушні». Тоді, у 2011 році, Сергій Кулібаба зізнавався, що мріє створити сірникову копію Свято-Троїцького храму, що стоїть у Новомосковську. А ще хоче знайти в Західному Донбасі однодумців.

Дружина про захоплення чоловіка

Віра Петрівна (дружина): «Сергій завжди мав старанність, завдяки якій створює такі вироби. Щоразу вони у нього виходять кращими. Свою останню роботу - копію храму Голубицького - він, дійсно, мені до останнього моменту не показував. Інші вже бачили, а я ні... Мені подобається те, чим чоловік займається, справа в тому, що я сама йому купувала ножиці для обрізання сірників, інший інструмент».


Цікавий факт

У світі з сірників навчилися творити дива - починаючи від крихітних будиночків і закінчуючи величезними архітектурними ансамблями. Найбільший сірниковий виріб, занесений до Книги Гіннеса, - це копія нафтової платформи. Важить він майже одну тонну і підіймається вгору на чотири метри, а його довжина становить понад шість метрів!

автор тексту і фото Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.