Перейти до основного вмісту

Суд виправдав павлоградця, якого обвинувачували в пограбуванні дівчини


На Дніпропетровщині суд першої інстанції виправдав молодого чоловіка, якого слідство і прокуратура обвинувачували в пограбуванні молодої дівчини. Розглянувши справу, судді дійшли висновку, що правоохоронці не надали достатніх доказів провини хлопця.

Про обставини справи йдеться у вироку Павлоградського міськрайонного суду від 3 жовтня 2017 року. Згідно з документом, на лаві підсудних опинився раніше судимий за аналогічний злочин мешканець Павлограда, вантажник одного з підприємств Дніпропетровщини. Пограбування, внаслідок якого молодика затримали правоохоронці, сталося 28 березня 2014 року неподалік загальноосвітньої школи №9.

За версією слідства, цього дня близько 16.30 обвинувачений, перебуваючи біля трансформаторної будки, наздогнав потерпілу і почав зривати з її шиї золотий ланцюжок із хрестиком загальною вартістю 13 367 грн. Дівчина намагалася чинити опір злодієві, але марно. Молодик таки забрав її коштовний ланцюжок і втік, залишивши на тілі потерпілої садна.

Під час судового засідання потерпіла розповіла власну версію пригоди. Вона повідомила, що того дня гуляла з дитиною, як раптом на неї напав невідомий. За її словами, вона кричала, але молодик встиг зірвати коштовність і втекти. Дівчина зазначила, що запам’ятала обличчя і окремі деталі одягу грабіжника (чорна кофта, темні штани, капюшон на голові), а також деякі його прикмети - зокрема, ушкодження під правим оком. За словами потерпілої, місяць по тому вона зустріла двох молодиків, в одному з яких упізнала свого нападника. Повідомила про це в поліцію.

Вже в статусі підозрюваного хлопець прийшов до дівчини додому і заявив про свою невинуватість. Потерпіла згадувала, що запропонувала йому повернути вкрадене, однак він сказав, що йому, начебто, простіше винайняти адвоката. Потерпіла заявила цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування ним матеріальних і моральних збитків на загальну суму понад 23 тис. грн. Сам обвинувачений під розгляду справи категорично заперечив свою причетність до інкримінованого йому злочину. Він пояснив, що того дня він з 9.00 до 19.00 працював (ремонтував компресор), і це можуть підтвердити його колеги. Зазначив, що не пам’ятає, в чому був одягнений того дня. Вказані обвинуваченим свідки під час допиту в суді дійсно запевнили, що 28 березня 2014 року хлопець увесь день працював і не міг бути на місці скоєння злочину. Натомість свідки сторони потерпілої самого пограбування не бачили, або ж не розгледіли чоловіка, який його скоїв.

В підсумку, на своєму засіданні 3 жовтня Павлоградський міськрайонний суд визнав мешканця Павлограда не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдав у зв'язку з не доведеністю його причетності до злочину. Відповідно суд залишив без розгляду позов потерпілої до обвинуваченого про відшкодування їй збитків. Протягом місяця з дня оголошення вироку потерпіла й прокуратура можуть оскаржити цей вердикт суду першої інстанції.

Олекса Сурай для www.5632.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.