Перейти до основного вмісту

Цього року травмувалися вже понад 14 тисяч павлоградців

В останнє десятиліття мешканці Павлограда стали частіше травмуватися. Лікарі говорять, що до кінця 2017 року кількість випадків отримання травм у місті може скласти 18 тисяч. Головною ж причиною невтішної динаміки є власна необережність людей. Про це йшлося 24 жовтня під час засідання міської комісії з питань безпеки життєдіяльності населення.

За словами завідувача травматологічним відділенням міської лікарні №4 Олександра Онищенка, протягом 9 місяців 2017 року працівники травмпункту «четвірки» зафіксували вже понад 14 тисяч випадків травмування мешканців Павлограда. «Якщо протягом останнього кварталу ця тенденція збережеться, ми вийдемо на 18 тисяч», - зазначив О. Онищенко. Він повідомив членів комісії, що минулого року травм різного характеру зазнали 15 336 осіб, а 5 років тому їх було 13 512. Втім, ще 2010 року кількість травмованих павлоградців сягала 16 305 осіб.

За словами лікаря, у 80% випадків люди травмуються поза місцем своєї роботи. Більше половини цих травм мають побутовий характер. Приміром, людина впала з дерева, послизнулася чи перечепилася за щось на вулиці, врізалася ножем або болгаркою тощо. До речі, за словами О. Онищенка, останнє трапляється все частіше. Найменшу частку травмованих (1% і 4%) становлять ті, хто постраждав під час ДТП і в кримінальних сутичках. Хоча саме в цих випадках травми бувають досить тяжкі – переломи, пошкодження внутрішніх органів, струси мозку, ножові поранення.


«Протягом останніх 4 років ми щороку фіксуємо 100-120 випадків травм, яких постраждалі зазнали під час ДТП. Щодо травм кримінального характеру – щороку їхня кількість сягає приблизно 780 випадків, здебільшого це наслідки побиття. Зростає кількість вогнепальних травм», - сказав завідувач відділення. Також фахівець повідомив, що впродовж року до травмпункту звернулося 150 осіб, які постраждали під час падіння з велосипеда, 85 отримали травми, впавши з дерева, 166-х покусали тварини, а ще 44-х – кліщі. За інформацією лікаря, у 12% випадків люди травмувалися, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. «Це механізм отримання травм. І як вирішити питання, щоб зменшити ці показники, сказати важко. Адже в більшості випадків усе залежить від людини», - констатував Олександр Онищенко.

До речі, за словами фахівця, Павлоград у 2016 році очолив рейтинг міст Дніпропетровщини за показниками невиробничого і виробничого травматизму (437 випадків на 10 тисяч осіб), у Дніпрі цей показник становив 351 на 10 тис., у Марганці – 403 на 10 тис. На думку лікаря, у Павлограді краще організована медична допомога травмованим і, відповідно, фіксація усіх випадків. Що стосується виробничого травматизму, то, за словами О. Онищенка, протягом останніх років кількість постраждалих під час роботи суттєво зменшилася і нині сягає в середньому 120 осіб на рік. «Ще у 2009 році їх було 500. Зменшення відбулося, коли почали бити по карману тих, хто травмується і хто контролює стан охорони праці на виробництві», - зазначив лікар.


Олекса Сурай для www.5632.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

«Кожна відпрацьована година – це частинка сплетеної сітки» | Нотатки з війни

  У Лозовій на Харківщині волонтери невеличкого осередку від початку великої війни сплели близько 400 маскувальних сіток для наших захисників. Зізнаються, що трохи втомилися, але готові й далі працювати, бо мусять підтримувати і хлопців на фронті, і самих себе. А ще – демонструвати на загал силу українського духу.