Попри всі страхи, пов`язані з отруєнням дикорослими грибами, чимало українців (і не лише Карпат і Полісся) полюбляють «тихе полювання». Я теж належу до цієї категорії, хоч і визнаю: мисливець із мене нікудишній. Тому наодинці намагаюся гриби не збирати – ходжу в компанії зі знавцями справи.
Це кочерезький ліс неподалік
Булахівки і, власне, самих Кочережок. Мої провідники, котрі мають неабиякий досвід у збиранні грибів, - Валентина Майборода і її син Денис. Отже, суботнього ранку сідлаємо
велосипеди-мопеди, екіпіруємось відповідно до погоди й завдань і
вирушаємо.
Одразу
скажу: гриби в лісах довкола Булахівки моя хороша знайома збирає понад 10 років. Каже, одних лише їстівних видів і підвидів вона протягом цього часу нарахувала 25. Здебільшого
це маслюки, грузді, рядовка. Рідше трапляються опеньки, сироїжки
і зовсім мало красноголовців, підберезників і білих грибів.
Однак і їх Валентина теж приносить додому. Сезон активного «тихого полювання»
у моєї провідниці починається з вересня
(якщо перед тим дощило) і триває майже до Нового року. Зібрані
гриби вона переважно консервує. На
моє риторичне питання, чи не боїться їх вживати, Валентина відповідає, що
ні.
«Розумієте, маслюки, білі, підосиковики - їх досвідчений
грибник ні з якими іншими не сплутає. І вони є в нашому лісі! Звичайно,
трапляється так, що ти бачиш знайомий зовні гриб, але щось у ньому тебе
насторожує. І ти йдеш повз нього - навіть не намагаєшся зрізати й перевірити.
Адже в такому разі на ножі залишаться сліди цього гриба, які потім можуть
потрапити в організм. І раптом виявиться, що він отруйний?» - розповідає
дорогою жінка. Тим часом Денис на своїй моторизованій коняці встигає нас
обігнати і глибоко зануритися вглиб сосново-дубово-березових хащів.
До речі, ліс, де ми маємо вполювати свою «здобич», має
змішану структуру. За словами Валентини, це позначається і на розмаїтті грибів.
Втім, цього разу ми не блукаємо сосною, а обираємо березнячки. І вже в першому
знаходимо те, заради чого сюди приїхали. Грузді. Щоправда, бачу їх не я, а мої супутники. Ці гриби не витинаються капелюшками до неба, а ховаються під
листям. Про їхнє існування нагадують ледь помітні купини. Я відчуваю себе
роззявою, бо встигаю розчавити кілька красенів. Виправдовую себе тим, що
маю в лісі й інше завдання, окрім
збирання грибів – поспілкуватися зі знавцями справи і відзняти картинку.
Моя провідниця мовить: «Іноді дивуюся невігластву і безпечності деяких грибників. Якось до мене приїхали люди,
відчинили багажник своєї автівки й похвалилися "уловом". Я зазирнула всередину й змусила гостей
викинути геть усі гриби. Бо не була впевнена в їхній безпечності. Років зо три
тому на мене в лісі натрапила жінка з повним кошиком грибів - щаслива, що
назбирала багато. Гриби дійсно мали красивий вигляд. Але мене здивувало її
питання: «А ви не знаєте, що тут у мене в кошику?» Грибників у нас
сила-силенна, але і дилетантів серед них багато».
Принцип Валентини Майбороди: не впевнений, що гриб
їстівний, - не бери його. От і все. Розповідаючи, вона час від часу схиляється
над черговою купкою трухлого листя – раптом там сховався груздь? Наших
трофеїв потроху більшає. «Мене завжди обурює, коли дорослі беруть із собою до
лісу маленьких дітей, - розмірковує Валентина. - Це неприпустимо, адже встежити
за тим, до чого вони торкаються руками, неможливо. А це може бути і красивий
мухомор, і бліда поганка. Варто потім дитині лише лизнути свого пальчика, і
отрута потрапить до організму».
Всім, хто не надто розбирається в грибах, але
любить «тихе полювання», жінка радить робити це в компанії з досвідченим
грибником. Або ж замість кошика брати на лісову прогулянку фотоапарат. Пошук
гарних кадрів – теж неабияке задоволення. А гриби можна і в магазині купити.
Цього дня нам, точніше, Валентині й Денисові, щастить
менше, ніж завжди. Можливо, заважає сконцентруватися на пошуку грибів
допитливий журналіст? Втім, в іншому березнячку знаходимо не лише грузді, а й
моховика. А на якійсь сосновій галявині певний час милуємось сімейством
мухоморів. Звісно, дотримуючись порад фахівців – нічого руками не чіпаємо. Але
не всі є такими розумниками, як ми. В іншому місці хтось вже встиг розтрощити
на друзки величезного красеня-мухомора. Валентина й Денис такий крок не
вітають: мовляв, для якоїсь із тварин чи пташок цей гриб є їстівним. Наостанок
знаходимо чималенького печіночника. «Це дуже незвичайний гриб, який за своєю
структурою і кольором нагадує м`ясо. Насправді він
дуже корисний, бо містить вітамін С. Відноситься до сімейства трутовиків», -
пояснюють мої провідники. Вже за якусь годину ми з Валентиною на велосипедах, а
Денис на мопеді мчимо лісовою стежкою, а згодом і асфальтовою дорогою додому...
Секрети «тихого полювання» від Валентини Майбороди
1. Гриби ні в якому разі не можна збирати біля трас,
залізниць та інших «шкідливих» об'єктів - тут Валентина абсолютно згодна з
медиками. Свій ліс вона вважає в цьому сенсі місцем безпечним.
2. Класти в кошик треба тільки ті гриби, в яких ви на
100% впевнені, що вони відносяться до їстівних. У яких немає двійників або їх
можна впевнено відрізнити. З цієї причини Валентина не збирає, наприклад, ті ж
печериці (шампіньйони). Каже, що їх можна сплутати з деякими отруйними грибами.
Одним словом, не впевнений - не бери!
3. Гриби треба вміти готувати. Неправильно приготовлені
гриби, навіть їстівні, можуть викликати отруєння.
4. Слід не лише правильно приготувати, але і правильно
вживати гриби. За словами Валентини, є серед них такі, які ні в якому разі не
можна запивати холодними напоями. Бо теж можна отруїтися.
5. Нарешті, не можна їсти гриби дітям та людям похилого
віку, а також тим, у кого слабка печінка. Адже цей продукт засвоюється
організмом не відразу і є заважким для його органів. Це треба враховувати.
в тему
Сапер і
грибник помиляються лише раз у житті
Павлоградські
медики наполягають: в Західному Донбасі навіть їстівні гриби можуть містити
отруту. Ці організми здатні накопичувати в собі всі токсини, котрі є в
довколишньому середовищі, і навіть мутувати. Тож, на думку фахівців, найліпше
вживати гриби, вирощені штучно й придбані в супермаркетах. І в невеликій
кількості.
На останньому засіданні міської комісії з питань безпеки
життєдіяльності населення 24 жовтня керівниця міськрайонного відділу
лабораторних досліджень Людмила Старішко нагадала статистику отруєнь
дикорослими грибами в Україні і Павлограді. «Щороку в лікувально-профілактичні
заклади країни поступає до 250 осіб з такими отруєннями, - сказала фахівець. -
У Дніпропетровській області в 2017 році зареєстровано 2 випадки з 3-ма
постраждалими, серед них було 3 дитини. На сьогодні вже маємо 6 випадків із 9
постраждалими і 3 смерті внаслідок отруєння дикорослими грибами... У Павлограді
на початку нинішнього року був зареєстрований 1 випадок отруєння грибами, але
потім цей діагноз зняли. У людини, що скуштувала грибів, загострилися хронічні
хвороби шлунково-кишкового тракту. Хворого пролікували».
Л. Старішко нагадала, що гриби важко перетравлюються в
організмі людини, тому додавати їх до свого раціону регулярно не слід. А людям
похилого віку, дітям до 8 років і дорослим, котрі страждають низкою хронічних
хвороб гриби взагалі не варто вживати. «Не можна збирати гриби поблизу
автошляхів, залізниць, у промисловій зоні, сміттєзвалищ, поряд із полями, що
проходять обробіток отрутохімікатами. Гриби мають властивість всмоктувати з
повітря, землі й води усі токсини і інші шкідливі речовини», - нагадала Людмила
Старішко. І вцьому позиції медиків і досвічених грибників збігаються.
До речі, свого часу інший павлоградський фахівець,
завідувач реанімаційним відділенням міської лікарні №4 Юрій Арутюнян, говорячи про
небезпеку вживання дикорослих грибів, зібраних поблизу Павлограда і довколишніх
сел, наводив трагічний випадок. «На початку 2000-х років до нас привезли
чоловіка, який 40 років свого свідомого життя мешкав у Сибіру, - розповів лікар.
- Потім він переїхав до нас. Постійно збирав гриби, знав усі їх види... Він три
тижні пролежав у токсикології і помер. Лікування проводилося в повному обсязі.
Не дарма кажуть, що сапер і грибник помиляється лише один раз у житті».
Коментарі
Дописати коментар