Мешканка Придніпров`я говорить, що здатна бачити майбутнє інших людей

Одні просять її зазирнути в майбутнє, віднайти зниклу річ або ж навіть близьку людину. Інші крутять пальцем біля скроні і називають відьмою. Вона вже до цього звикла. Тетяна - мешканка одного із сіл Павлоградщини. Жінка стверджує, що вміє розгадувати сни, пророкувати чужу долю, подумки бачити на відстані і лікувати різні хвороби. А в певні дні вона спілкується… з небіжчиками!

Тетяна приголомшила мене своїми здібностями за рік після нашого знайомства. Розповіла дещо, що на той момент було відомо лише мені. До речі, привід для нашої зустрічі був зовсім випадковий, ніяк не пов'язаний із дивами. Почувши про її «таланти», я залишився вірним своєму скептицизму і не особливо дослухався до того, що вона намагалася мені розповісти. Гадав: якщо людина фантазує, значить, у неї багатий внутрішній світ. «Прозріння» настало значно пізніше.

Все почалося з «істоти» і «каната»

«Тут немає ніякого чаклунства, - сміється Тетяна. - Просто я знаю цю інформацію і відчуваю багато - ось і все!» Вичерпне пояснення, нічого не скажеш! «Одного разу мені довелося пережити велику трагедію, - розповідає жінка. - Вочевидь, вона і стала поштовхом до якихось внутрішніх змін. Я відчула, що мені відчиняються двері в інші світи. Це нелегко пояснити. Адже багато з того, що зі мною відбувається, я і сама не можу зрозуміти».

За словами Тетяни, все почалося з появи в її житті якоїсь безтілесної сутності, «істоти». Тетяна розповідає, що зовні вона скидалася на морську тварину. Її нечіткий образ виникав перед очима жінки щоразу, коли вона відчувала гострий біль у будь-якій частині тіла і просила невідомі сили позбавити її від мук. Ну, скажімо, ближче до ночі починало штрикати у хворому зубі. Істота, каже Тетяна, немов забирала собі її фізичні страждання. А потім зникала (психіатри напевно б назвали це галюцинаціями - прим. автора). «Я не знаю, звідки вона: чи то з потойбіччя, чи з іншого виміру. Але мені здається, вона жіночого роду», - каже жінка.

Кілька років тому вона стала відчувати ледь не фізичний зв'язок із космосом (термінологія, ймовірно, тут умовна – прим. авт.). Сполучною ланкою слугував невидимий для людського ока потік енергії, схожий на тугосплетенний канат. Він виходив із глибин Всесвіту, пронизував Тетяну з голови до ніг і зникав у надрах землі. «Канат» давав жінці сили для безконтактного лікування нескладних хворих. Неймовірно, погодьтеся?

Зіткнувшись із невідомим і не давши йому належного пояснення, Тетяна звернулася за допомогою до більш досвідченої «колеги» із сусіднього села. Та, вислухала «чаклунку», але залишила багато її питань без відповіді. Щоправда, сказала, правда, що у Тетяни є дар спілкуватися з померлими. У певні дні і тільки на кладовищі. А ще порадила їй зберігати деякі свої видіння в таємниці - аби ними на зло Тетяні не скористалися екстрасенси-недоброзичливці.

 Вгадувала дати

Демонструвати свої здібності оточуючим Тетяна почала ще до появи в її житті «болезаспокійливої» Істоти і «енергетичного каната». Найчастіше вона зазирала в чиєсь недалеке майбутнє і намагалася його «відгадати» (до речі, з азартними іграми так не виходило). Коли вдавалося, була певна, що їй просто щастить. Але згодом везіння перестало здаватися випадковістю, і Тетяна замислилася…

«В однієї моєї знайомої син служив в армії. Додому він писав несистематично, тому вирахувати, коли батьки отримають його наступну звісточку, було неможливо. На спір із тією жінкою я вгадувала ці дні, записувала їх на папірець і ховала під замок. Коли знайома отримувала листа, ми разом відчиняли схованку і звіряли дати. Я не пам'ятаю, щоб колись програвала. До того ж, я назвала своїй знайомій приблизну дату повернення її сина додому. Сказала, що він з'явиться несподівано. Так і сталося», - згадує Тетяна.

Нещодавно, розповідає жінка, вона дуже раділа, коли допомогла своїм землякам розшукати зниклого кота. Господарі везли його велосипедом у кошику, раптом посеред дороги тварина злякалась, вистрибнула і одразу дременула в бур`яни. Її кілька днів шукали, але дарма. «Коли господарі прийшли до мене, вони ледь не плакали, - говорить жінка. - Бо їхній улюбленець - породистий і зовсім кімнатний. Я їх розпитала і сказала, аби вони знов пройшлися тим шляхом, яким їхали велосипедом. Знала, що вони знайдуть кота. Я бачила їхню зустріч. Так і сталося. Вони мені дякували».

А потім почула музику і голос хлопця

Свого часу дар (або покарання) ненавмисного ясновидіння, коли Тетяну, немов хтось змушує зазирати у майбутнє своїх знайомих, зіграв із нею злий жарт. Якось навесні вона побачила день смерті близької подруги. Набирала з колодязя воду і раптом зупинилася, втративши зв'язок із навколишнім світом. «Коли біля нашого ганку розквітне перший тюльпан, тоді її і не стане... У моїй голові ця думка чітко прозвучала», - згадує жінка. За тиждень пророцтво збулося.

 Вона і нині бачить смерть, що нависає над ще живими людьми. Відчуває останні хвилини їхнього життя, але вдіяти нічого не може. «Навесні цього року до мене звернулася моя знайома, - розповідає Тетяна. - Попросила, аби я дізналася долю одного українського бійця, чия мати втратила з ним зв'язок і не знаходила собі місця від розпачу. Я зважилася, хоч такі речі мені дуже болять. Кілька днів я перебувала у важкому стані. А потім почула звуки музики і передсмертний голос молодого хлопця, який промовляв слово «мама» і «4, 1… 4, 1». Звісно, я нічого нікому про це не сказала, знайомій повідомила, що не бачу бійця. Коли його знайшли вбитим, виявилося, що тими цифрами позначалася висота, де він воював. Це дуже боляче…»

Тетяна зізнається, що їй страшно (не так, як усім іншим) бувати на кладовищі. «Я боюся, що на якомусь із надгробків побачу обличчя близької мені людини, яка ще жива. І дату її смерті», - говорить жінка. І все ж до покійників вона ходить. Обирає потрібний час і йде поговорити. Вони з`являються їй несподівано і так само раптово зникають у нікуди. Про що вони розповідають? Про принади іншого, свого світу, і про дурниці нашого, який вони колись залишили... Рідні давно звикли до Тетяних чудасій.

«Мені не потрібна популярність»

Про свою популярность серед земляків моя знайома говорить мало. Втім, за неї це роблять самі односельці: якось я став свідком її телефонної розмови з кимось із селян. Люди запитували «ворожку» про втрачені ними документи. «Іноді кілька разів на день звертаються, - говорить Тетяна. – Буває, таке просять!» Сказати, що слава провидиці гріє Тетяні душу, не можна. Її неординарні здібності мають і зворотній бік: багато мешканців її рідного села позаочі кличуть жінку відьмою. Інші просто крутять пальцем біля скроні. Приємного в тому, зрозуміло, мало. Однак Тетяна намагається не ображатися на своїх земляків - каже, що їхній час ще не настав…

 Ми домовилися з Тетяною, що я не буду називати ні її імені (в тексті воно не справжнє), ні адреси, за якою вона мешкає. «Мені абсолютно не потрібна популярність, адже це тяжкий тягар. Я лише хочу розібратися в тому, що зі мною відбувається, і навчитися керувати невідомими силами. Поки що я не зустріла того, хто щиро хотів би мені в цьому допомогти...» - зізнається Тетяна.

P.S.

До різного роду чаклунів, ворожок, цілителів і екстрасенсів я завжди ставився і нині ставлюся з великою пересторогою. Хоча б тому, що серед цієї братії чимало звичайних шарлатанів-заробітчан і просто диваків. Втім, спостерігаючи за Тетяною, я схиляюся до думки, що ця жінка справді наділена чимось таким, що для нас є незрозумілим. В усякому разі, називати її талановитою фантазеркою я б точно не став. Гадаю також, що історія цієї жінки може бути цікавою не лише різноманітним фахівцям з емпіричним складом мислення, а й людям віруючим, представникам церкви.

Олександр Шульга для www.5632.com.ua

в тему:

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!