На Чернігівщині мешканці крихітного села створили власний краєзнавчий
музей. Експонати до нього збирали по горищах і скринях. Музей ніде не
зареєстрований, але селян це не засмучує. Вони кажуть, що хочуть зберегти у пам`яті нащадків рідну історію.
Село, про яке йдеться, має назву Мільки і розташоване у
Прилуцькому районі за 16 км на схід від райцентру. Ініціатором створення,
директором і «науковим співробітником» сільського музею старожитностей є
місцева пенсіонерка Надія Чала.
«Для музею ми обрали приміщення колишньої сільської
школи. Будівля дуже давня, їй понад 100 років. Ще мій покійний батько, який
помер 2 роки тому у віці 90 років, навчався тут. Школу будувало земство за
часів останнього російського царя», - розповідає Надія Володимирівна. Вона
говорить, що школу закрили ще за радянських часів, зробили у ній бібліотеку, а
потім розташували медпункт. Чимало кімнат стояли захаращені різним мотлохом.
«Спочатку ми відремонтували одну класну кімнату і почали
там збиратися на різні свята. А тоді я кажу: «Давайте, дівчата, ще й музей
зробимо». Зразу з мене сміялися: «Який музей, та навіщо він?» А потім, як
зачепилося, то взялися всі стягувати, у кого що було. І по горищах лазили, і по
клунях, і скрізь, і назбирали всякої всячини», - продовжує Н. Чала. За її
словами, експонатів для майбутнього музею її земляки зібрали чимало: це і
старовинне селянське вбрання, і предмети святкового жіночого туалету, і різний
господарський реманент. Є тут і речі часів Другої світової війни, післявоєнних
десятиліть, чимало оригінальних документів. Усе скомпоноване за відповідним
історичним періодом і своїм призначенням.
Надія Володимирівна називає імена найактивніших односельців
– «спонсорів» проекту. «Манекени, які демонструють у нас селянський одяг, до
села колись привіз син однієї з місцевих жінок, - говорить «директорка». - Вони
довго лежали на горищі, миші погризли їм носи, тож мені довелося ті дірки
позаклеювати». За словами Надії Володимирівни, після створення музею нащадки декого
з уже померлих мільківців цікавились експонатами. Бували тут і представники
сільради. «Навіщо мені це треба? Одні вже казали: «Тобі робити нічого, що
музеєм займатися?» А я відповідаю, що й справді нічого... Бо історію свого села
треба берегти», - підсумовує Надія Чала.
Історична довідка
Мільки (Мульки, Мольки) - село Прилуцького району
Валківської сільради. Розташоване на правому березі річки Удай за 16 км від
райцентру
Прилуки. Станом на 1996 рік мало 79 дворів і 102
мешканця. Нині у Мільках залишилось до десятка корінних
жителів і трохи більше дачників. Мільки вперше згадуються
у 1666 році. Село входило до Полкової, а з
1757-го
- до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, потім до
Прилуцького повіту
(1782-1923 роки), до Прилуцького
району Прилуцького округу (1923-30 роки)
і Чернігівської області (з 1932 року).
Відомо, що у 1666 році в Мільках було
19 дворів, їхні господарі «орали на 2-х волах», про козаків на той
час згадки немає. Вільне
військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». У 1710
році гетьман Іван Скоропадський віддав Мільки полковому
хорунжому Петру Носенку, у якого воно залишалося до 1716 року.
В
тому ж році гетьман передав село на ранг полковому писареві Федору Галенковському. Ранговою
маєтністю Мільки залишалися до 1780 року.
В 1797
році у Мільках мешкало 252 душі чоловічої статі,
діяла дерев`яна
Андріївська церква, збудована в 1777 році (у 1860 році її відновили
після пожежі).
У
1861-66 pоках селяни Мільок були підпорядковані
Дідівському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян, а козаки -
Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після
реорганізації волостей Мільки в 1867 році увійшли до Переволочнянської волості. На цей час в селі
мешкало 554 душ з числа вільних селян і козаків. Тут була своя школа грамоти, працювало 9 вітряків і
олійниця.
Напередодні Першої світової війни в Мільках жили селяни й
козаки, люди різних ремісничих професій, інтелігенція, діяло земське однокласне
початкове училище (засноване в 1911 році), де навчалося 44 хлопчики і 22
дівчини, була дерев. Відомі прізвища тогочасних землевласників: А. Круковська,
В. В. Катеринич, М. А. Шпикітер, Г. І. Абрамович, М. Ф. Запорожець та інші. За приходу
більшовиків Мільки стають центром сільради, влада організовує тут колгоспи,
церкву переобладнує на клуб. Станом на 1930 рік у селі мешкало 629 душ, приблизно
стільки ж нараховувалося і на кінець другої світової війни у 1944 році. Протягом
наступних десятиліть село поступово знелюдніє. За матеріалами www.turystam.in.ua
Коментарі
Дописати коментар