Остання публікація

Греко-католики Лозової відзначили Трійцю (фото, відео)

Зображення
Лозівські греко-католики разом зі всією православною спільнотою відзначили День П’ятдесятниці (Свято Трійці, в народі – Зелена неділя). Зокрема, в храмі Преображенської парафії УГКЦ 20 червня відбулася урочиста Літургія.

Як на Чернігівщині селяни бережуть свою історію (відео)


На Чернігівщині мешканці крихітного села створили власний краєзнавчий музей. Експонати до нього збирали по горищах і скринях. Музей ніде не зареєстрований, але селян це не засмучує. Вони кажуть, що хочуть зберегти у пам`яті нащадків рідну історію.

Село, про яке йдеться, має назву Мільки і розташоване у Прилуцькому районі за 16 км на схід від райцентру. Ініціатором створення, директором і «науковим співробітником» сільського музею старожитностей є місцева пенсіонерка Надія Чала.


«Для музею ми обрали приміщення колишньої сільської школи. Будівля дуже давня, їй понад 100 років. Ще мій покійний батько, який помер 2 роки тому у віці 90 років, навчався тут. Школу будувало земство за часів останнього російського царя», - розповідає Надія Володимирівна. Вона говорить, що школу закрили ще за радянських часів, зробили у ній бібліотеку, а потім розташували медпункт. Чимало кімнат стояли захаращені різним мотлохом.




«Спочатку ми відремонтували одну класну кімнату і почали там збиратися на різні свята. А тоді я кажу: «Давайте, дівчата, ще й музей зробимо». Зразу з мене сміялися: «Який музей, та навіщо він?» А потім, як зачепилося, то взялися всі стягувати, у кого що було. І по горищах лазили, і по клунях, і скрізь, і назбирали всякої всячини», - продовжує Н. Чала. За її словами, експонатів для майбутнього музею її земляки зібрали чимало: це і старовинне селянське вбрання, і предмети святкового жіночого туалету, і різний господарський реманент. Є тут і речі часів Другої світової війни, післявоєнних десятиліть, чимало оригінальних документів. Усе скомпоноване за відповідним історичним періодом і своїм призначенням.



Надія Володимирівна називає імена найактивніших односельців – «спонсорів» проекту. «Манекени, які демонструють у нас селянський одяг, до села колись привіз син однієї з місцевих жінок, - говорить «директорка». - Вони довго лежали на горищі, миші погризли їм носи, тож мені довелося ті дірки позаклеювати». За словами Надії Володимирівни, після створення музею нащадки декого з уже померлих мільківців цікавились експонатами. Бували тут і представники сільради. «Навіщо мені це треба? Одні вже казали: «Тобі робити нічого, що музеєм займатися?» А я відповідаю, що й справді нічого... Бо історію свого села треба берегти», - підсумовує Надія Чала.

Історична довідка

Мільки (Мульки, Мольки) - село Прилуцького району Валківської сільради. Розташоване на правому березі річки Удай за 16 км від райцентру Прилуки. Станом на 1996 рік мало 79 дворів і 102 мешканця. Нині у Мільках залишилось до десятка корінних жителів і трохи більше дачників. Мільки вперше згадуються у 1666 році. Село входило до Полкової, а з 1757-го - до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, потім до Прилуцького повіту (1782-1923 роки), до Прилуцького району Прилуцького округу (1923-30 роки) і Чернігівської області (з 1932 року).

Відомо, що у 1666 році в Мільках було 19 дворів, їхні господарі «орали на 2-х волах», про козаків на той час згадки немає. Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». У 1710 році гетьман Іван Скоропадський віддав Мільки полковому хорунжому Петру Носенку, у якого воно залишалося до 1716 року. В тому ж році гетьман передав село на ранг полковому писареві Федору Галенковському. Ранговою маєтністю Мільки залишалися до 1780 року. В 1797 році у Мільках мешкало 252 душі чоловічої статі, діяла дерев`яна Андріївська церква, збудована в 1777 році (у 1860 році її відновили після пожежі).


У 1861-66 pоках селяни Мільок були підпорядковані Дідівському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян, а козаки - Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після реорганізації волостей Мільки в 1867 році увійшли до Переволочнянської волості. На цей час в селі мешкало 554 душ з числа вільних селян і козаків. Тут була своя школа грамоти, працювало 9 вітряків і олійниця.

Напередодні Першої світової війни в Мільках жили селяни й козаки, люди різних ремісничих професій, інтелігенція, діяло земське однокласне початкове училище (засноване в 1911 році), де навчалося 44 хлопчики і 22 дівчини, була дерев. Відомі прізвища тогочасних землевласників: А. Круковська, В. В. Катеринич, М. А. Шпикітер, Г. І. Абрамович, М. Ф. Запорожець та інші. За приходу більшовиків Мільки стають центром сільради, влада організовує тут колгоспи, церкву переобладнує на клуб. Станом на 1930 рік у селі мешкало 629 душ, приблизно стільки ж нараховувалося і на кінець другої світової війни у 1944 році. Протягом наступних десятиліть село поступово знелюдніє. За матеріалами www.turystam.in.ua

Олександр Шульга, фото й відео автора

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хроніки ковідного стаціонару. Зі щоденника пацієнта

Лікар-ортопед Костянтин Кравченко: «За своє здоров'я варто боротися»

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?