Остання публікація

«Сукні для донечок – моя мистецька гордість!»

Зображення
Аби створити з бісеру портрет вигаданої красуні, Тетяні довелося використати понад півмільйона дрібних намистинок. Кожну вона вправно пришила до полотна тонесенькою ниткою – точно за схематичним малюнком. Над своїм шедевром майстриня працювала 3 місяці. У повсякденному житті Тетяна виконує фізично важку роботу, а рукоділля з витонченою технікою вважає для себе розрадою.

"Пишатися нічим - це ганебна пляма Центральної Ради". Про уроки Крут

малюнок художника Юрія Журавля


Бій під Крутами, 102-ту річницю якого Україна відзначає 29 січня, знов і знов нагадує нам про уроки наших національних поразок. Уроки, які багато з нас не здатні засвоїти. Особливо це болісно усвідомлювати сьогодні – на тлі новітньої російсько-української війни. 

За історичними мірками, відтоді минуло не так багато часу, проте дослідники висувають різні версії подій січня 1918 року. Одні порівнюють вчинок наших студентів із подвигом 300 спартанців, які загинули в стародавні віки, захищаючи Грецію від персів. Інші говорять про політичне підґрунтя подальшої героїзації українських юнаків. Мовляв, у тому бою свої життя віддали сини багатьох видатних діячів Української Народної Республіки (УНР).

Червоноармійці в 10 разів переважали захисників УНР

Нагадаємо, з грудня 1917 року відносини між більшовицькою Росією та Центральною Радою загострилися так, що Ленін і Троцький вирішують покарати «українських буржуазних націоналістів». У січні 1918 року підрозділи Червоної Армії, практично без опору, почали наступ на територію УНР.


Частина з них рушила через Бахмач і Ніжин на Київ. Біля залізничної станції Крути (Чернігівська область) червоних 29 січня зустрів невеликий загін київських студентів, юнкерів і добровольців.

Цифри, якими оперують дослідники, досить суперечливі. За одними даними, більшовицька орда налічувала дві тисячі осіб, за іншими - до шести тисяч. Сили загарбників складали балтійські моряки, петербурзькі, московські і тверські червоноармійці, а також 25-й і 60-й Сибірські стрілецькі полки, спеціально зняті із Західного фронту. Керував ними полковник Михайло Муравйов.

Аверкій Гончаренко
Кількість захисників УНР приблизно у десять разів була меншою (якщо виходити з того, що більшовиків було до шести тисяч), ніж у ворога. За найбільш поширеною версією, загін оборонців складали 250 юнкерів і офіцерів 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького, 118 студентів та гімназистів з університету Святого Володимира, Українського Народного університету і 2-ї Української Кирило-Мефодіївської гімназії, а також - близько 60 офіцерів і добровольців. Командував юнкерами і гімназистами сотник Аверкій Гончаренко.

Хто і як приймав рішення про відправку на передову студентської сотні, яка створювалася лише для захисту Центральної Ради в Києві, досі невідомо, кажуть історики. Є лише дані, що наказ надійшов «від командного складу 1-ї військової школи».

Гімназист заспівав "Ще не вмерла України ..."

За спогадами А. Гончаренка, напередодні бою на станцію Крути зателефонував особисто Муравйов і наказав: «Підготуватися до зустрічі переможної Червоної Армії, приготувати обід. Юнкерів за хибні уявлення пробачаю, а офіцерів все одно розстріляю». Гончаренко відповів, що до зустрічі все готове.

Коли до станції наблизилася колона балтійських матросів, студенти відкрили вогонь. Приголомшені несподіваним опором більшовики хутко перегрупувалися. Після цього студенти ще кілька годин тримали оборону, а потім відступили.


Багато істориків наводять слова свого колеги Дмитра Дорошенка, сучасника тих подій: «Більшість досі не тримали в руках гвинтівки... Попереду були «українізовані» офіцери, які грали в карти і пиячили в своєму вагоні, тоді як ворог був уже зовсім близько, насідав на станцію Крути. Побачивши це, офіцери гаркнули машиністу, щоб він рушав до Києва, і втекли, навіть не попередивши своїх солдатів. І ті, хто встиг на ходу наздогнати потяг, рятувалися... "

Частина студентів загинула під час відступу, інші потрапили в полон і були розстріляні. При цьому, одні історики стверджують, що кількість загиблих сягала 300 душ. Інші кажуть про 11 або про 18 полеглих у бою і 30 розстріляних полонених. За останніми дослідженнями, загальні втрати під Крутами з українського боку становили приблизно 70 осіб. Хоча й ці дані не остаточні.

Розлючені втратами (орієнтовно 300 осіб) червоноармійці довго знущалися над полоненими студентами і юнкерами, кололи їх багнетами, а після розстріляли. Історики наводять спогади селян: нібито перед розстрілом один гімназист, можливо, учень сьомого класу Григорій Пипський заспівав «Ще не вмерла України...» Пісню підхопили й інші юнаки...

«Це ганебна пляма Центральної Ради»

Студентів поховали на Аскольдовій могилі. У 1934-му цей цвинтар на схилах Дніпра зрівняли із землею, а на його місці розбили парк. Вже тоді на адресу лідерів Центральної Ради звучала критика за трагічні наслідки бою під Крутами. Акцію називали непродуманою і непідготовленою.

Влаштовуючи урочисте перепоховання загиблих, керівники Центральної Ради, вочевидь, намагалися відвернути увагу від теми власної недбалості, що межувала зі злочином. Голова Ради Михайло Грушевський у цій ситуації досить вміло скористався ментальними рисами українців. Зокрема, і їх умінням... влаштовувати похорони!


«Вони великі майстри в сім і вкладають у похоронні церемонії всю душу, - зазначав голова Центральної Ради. - Але підтримати за життя, в боротьбі, котру ведуть до останнього найбільш енергійні й віддані інтересам загалу люди - не їх діло, вони тримаються гасла: «моя хата скраю», беруть нейтралітет і вичікують, хто кого переможе: свій чи чужий, і коли свій поляже - справляють йому похорони і записують до національних святців…»

Сучасні українські історики певні: хоч би якими героями не були захисники невеличкої залізничної станції, вони, врешті-решт, не мали жодного шансу на успіх. Тим більше - на перелом загальної ситуації на фронті. І провина тут, передусім, лежить на Центральній Раді.

«Пишатися нічим - це ганебна пляма Центральної Ради. Не можна дітей під кулі підставляти», - так оцінює трагедію під Крутами український історик Юрій Шаповал. Його колега Олександр Палій вважає, що «подвиг гімназистів великий - молодики усвідомлено віддали свої життя за Незалежність України, але це - трагедія в історії українського народу».

Олександр Шульга, при підготовці матеріалу автор спирався на публікації: Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки та «І справжні, не фальшиві фарби»? Круты: попытка исторической интерпретации



Читайте також:



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хроніки ковідного стаціонару. Зі щоденника пацієнта

Лікар-ортопед Костянтин Кравченко: «За своє здоров'я варто боротися»

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?