Перейти до основного вмісту

Шахтар із Придніпров`я знайшов відбитки доісторичних істот?


Коли гірник Ярослав Бахірєв учергове спускався до лави, він і гадки не мав, що стане автором дивної знахідки. У гірничій масі, яку транспортував стрічковий конвеєр, шахтар угледів чималу брилу. Розбив її і отетерів - ізсередини каменюку вкривали дивні візерунки...

Ярослав Бахірєв вже 15 років працює на шахті Самарська шахтоуправління Тернівське ДТЕК Павлоградвугілля. Він гірник видобувної дільниці №5. Випадок, яким зацікавилися історики з Дніпра, стався з терновчаніном кілька місяців тому.

- Я працював на збірному штреку 188 лави на горизонті 259 метрів, - розповідає хлопець. – Якоїсь миті на стрічці конвеєра з`явився величезний шматок породи. За допомогою відбійника я спробував було розбити брилу на частини, а потім на одній з відколотих пластин побачив, як мені здалося, відбитки скелета якоїсь доісторичної тварини.




За словами Ярослава, він акуратно розламав шматок породи і виніс рештки на поверхню. Донедавна вони зберігалися у нього вдома. Колеги і друзі, котрі час від часу відвідували оселю гірника, сприймали археологічну знахідку стримано. Тим часом, Ярослав мріяв самотужки розплутати загадку візерунків на каменях.

- Врешті-решт, моя дружина наполягла, аби я показав ці камені фахівцям. Мовляв, нехай знавці визначать, відбитки яких істот чи рослин вони містять, - каже Ярослав.



Експертну оцінку знахідці дали співробітники історичного музею імені Д. Яворницького. Ярослав двічі їздив до них у Дніпро. За словами гірника, у вчених шматки гірської породи викликали неабиякий інтерес.

- Музейники сказали, що вік цих уламків складає 280-300 мільйонів років. Гірська порода зберегла скам'янілі сліди деяких рослин і навіть комах тієї епохи, - ділиться шахтар.



А ось як прокоментувала цю подію журналістам «51 каналу» (Дніпро – прим. авт.) співробітниця відділу археології музею Оксана Рутківська (новини від 21 грудня):

- Ви тільки задумайтеся, 300 млн років! Перед вами перші дерева - кордаїти... Ці дерева були дуже високими, діаметром до 2 метрів і заввишки 30-35 метрів. Крім відбитків дерев тут є відбитки лепідодендронів і сигилляріїв (вимерлі деревоподібні рослини - прим. авт.).



А, за словами біолога музею Володимира Манюка, на знайдених скам'янілостях є сліди доісторичних тварин.

- Це родичі морських їжаків, морських лілій і морських зірок. Це свідчить про те, що там, де зараз видобувають вугілля, колись було море. А залишки вуглистих дерев говорять про те, що це був берег лагуни... - цитують журналісти слова експерта.

Співробітники музею кажуть, що знахідки спершу вивчать археологи, потім їх передадуть у сховище музею для наступних експозицій.



- Я давно мріяв знайти під землею сліди доісторичних істот, - говорить Ярослав. - Хотілося відшукати останки хоча б якогось жучка, не кажучи вже про рептилій. Коли в музеї мені сказали, що на такій глибині в породі можуть зберегтися скам'янілі сліди великих комах того періоду, я надихнувся ще більше. Зараз ми проходимо 190-у лаву, і там теж у породі трапляються цікаві відбитки. Знаю, що багато моїх колег-шахтарів щось таке знаходять. Не я один. Просто на це не завжди звертають увагу, - пояснює ГРОЗ.

До речі

Археологічна знахідка терновчаніна - не перша, яку роблять шахтарі Західного Донбасу на підземних горизонтах. У 2012 році гірник шахти «Благодатна» Юрій Сащенко передав Павлоградському історико-краєзнавчому музею унікальний експонат - фрагмент гірської породи з відбитками, можливо, доісторичної рослини або навіть рептилії.




Як розповів тоді журналістам Юрій, знахідку він зробив в 1990-х роках. «Я працював ГРОЗ-м на «Благодатній». Лава, яку тільки почала відпрацьовувати моя ділянка, перебувала, якщо не помиляюся, на 325-му горизонті. І ось, коли після виїмки вугілля ми почали зачищати забій, мені до рук потрапив ось такий (показує) шматок породи. Розміром із газету і завтовшки приблизно 10-15 см. І на ньому був відбиток чи то якоїсь рослини, чи то павучка. Наприкінці зміни я взяв ножівку і найцікавіший фрагмент породного шматка випиляв. Забрав додому, і цей сувенір у мене зберігався багато років, - розповів гірник.

Олександр Шульга для Вісник Шахтаря, основні фото зроблені за допомогою стоп-кадру з відео 51 каналу

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.