На власні очі

Ганна і Федір, середина 1950-х Минуло вже понад 10 років відтоді, як я познайомився з подружжям українських патріотів - колишніх в’язнів сталінського режиму. Свого часу їхні зв’язки з УПА коштували їм довгих років таборів і заслання. Але саме на чужині вони зустріли одне одного і побралися. Це родина Росоловських. Його звати Федір Іванович, її – Ганна Василівна. На жаль, сьогодні героїв цієї історії вже немає з нами.

У Павлограді громадські активісти провели 8 травня жалобну ходу центром міста і поклали квіти до меморіалів на честь своїх загиблих земляків - борців за волю України різних часів. Акція до Дня пам`яті і примирення, яку влаштували патріоти, не мала прив’язки до календарних заходів міської влади і виглядала, як альтернатива офіційному «вшануванню».

У понеділок, 7 травня, Павлоградський міськрайонний суд слухатиме справу громадянина Бразилії Рафаеля Маркуса Лусваргхі, якого прокуратура обвинувачує в участі у незаконних збройних формуваннях та терористичній організації. Про це стало відомо з повідомлення у Фейсбук від 5 травня пресс-служби міськрайонного суду.

фотокопія світлини Миколи Полонського, зробленої автором цього тексту для виданя "Популярные Ведомости" У 19 86-му його , павлоградського шахтаря, мобілізували рятувати світ від наслідків велетенської техногенної аварії . А в 2009-му … відрізали ногу. Він ще ходив на милицях, коли його друзі-чорнобильці спочивали в землі. За кілька років не стало і його самого - Миколи Полонського. Це розповідь про звичайну людину, «маленького» українця, котрому ми мусимо завдячувати своїм «неопроміненим» життям.

У Лозовій на Харків щ ині парафіяни Преображенської громади Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ почали святкувати  Воскресіння Христове. Цього року великодні урочистості 8 квітня пройшли за участі греко-католицького духовенства.

центральна частина Хшанова Якось напередодні російсько-української війни соціологи однієї з відомих компаній з'ясували: 77% мешканців південного сходу України жодного разу не були за кордоном. Здавалося б, ну й що з того? Та згодом саме Крим (південь) і Донбас (схід) стали осередками «руського міра» і базою окупантів на наших землях. Неосвіченість і містечковість, звужений до меж свого мікрорайону, вулиці, будинку світогляд завжди були благодатним грунтом для ідеологічних маніпуляцій. Натомість, прагнення зазирнути за обрій, подорожувати світом, спілкуватися з сусідами є чудовим запобіжником від печерного світосприйняття і ксенофобії.

У Лозовій на Харківщині суд призначив 7,5 років колонії молодикові, якого визнав винним у скоєнні низки розбійних нападів навесні й влітку 2017 року. Жертвами цих злочинів ставали зрілі жінки і молоді дівчата. Аби відібрати в них особисті речі, нападник хапав бідолах за шию і душив. Декого з потерпілих він жорстоко бив.

Фото  www.facebook.com/NushanikovoPomoshPticam У засніженому Придніпров ` ї від холоду й голоду потерпають лелеки, які повернулися сюди із теплих країв. Зокрема, в селі Булахівка, що за 20 із гаком кілометрів від Павлограда, місцеві жителі ще 19 березня помітили з десяток чорно-білих птахів. Люди ладні дати їм прихисток, але лелеки поки що нікого до себе не підпускають.

-         Чому я пішов у гумористи? Мабуть, народився таким. У мене й батько був веселим - писав частівки і на гармошці їх ви співував . У ся Лозова про нього знала. Мене він також риму навчив підбирати. Отож потяг до мистецтва і розмовно го жанру в мені з малечку . Із Костянтином Батичко, народним гумористом, а в «світському» житті пожежним Лозівського міського палацу культури, я вперше зустрівся в один із вечорів березня 2006 року. Це було одне з тих інтерв`ю, про які згадуєш потім щоразу, коли є нагода. Або ж так, без приводу. Про цю зустріч я сьогодні, напередодні Дня сміху, і хочу згадати. Водночас хочу своєю невеличкою розповіддю віддати шану талановитому гумористові, якого вже, на жаль, немає з нами...

Вавель  ( пол.   Wawel , в перекладі з польської —  пагорб ) -  замковий   комплекс на однойменному  пагорбі  в місті  Кракові Легенда про Краківсько го дракон а вабить до давнього міста мільйони туристів з усього світу У мене в дома на поличці стоїть маленький зелений дракон і з трьома мордочками, що начебто мають дихати вогнем. Цей сувенір я привіз к і лька рок і в тому з Кракова. Поляки запевнили мене , що керамічний талісман приносить удачу його власникові.

Коли вчитель музики прогнав Валентину зі шкільного хору, заявивши, що у дівчинки немає ні слуху, ні голосу, вона й гадки не мала, що колись стане композиторкою. І що її пісні лунатимуть у дитячих садках і на шкільних святах.

Німецький солдат, який дає хліб сироті російському хлопчику, 1942 рік. Фото  www.reddit.com Здавалося б, п ро історію Другої світової війни вже все роз казано. Однак деякі її епізоди і далі спливають у людській пам'яті. Ці спогади дуже суб'єктивні , а війна в них часто має несподіваний ракурс. Приміром, той, де окупант раптом виявляється не безжальним ворогом, а людиною , а твій сусід-українець несподівано стає садистом-перевертнем.

фото :  twitter.com/mikekomar (4 березня 2014 року,  Павло Ткаченко допомагає іншому бійцеві, якого в мережі називають Дмитром Табакаром, встановлювати український прапор на воротях КПП заблокованої частини) Рівно 4 роки тому, 27 лютого, російські спецпризначенці за допомогою БТР-ів спробували захопити летовище української військової частини А 4515  " Бельбек", що неподалік Севастополя. Після того майже місяць її блокували, погрожуючи штурмом. В один із цих днів світ облетіло фото, на якому два українських бійця встановлюють на воротях свого КПП державний синьо-жовтий прапор. На передньому плані – російський автоматник, чи то пак, «ввічлива людина», яка вартує біля заблокованої в/ч.  Одним із тих відчайдухів, які на очах в окупанта здійняли угору символ незламності українців, був виходець із Павлограда сержант Павло Ткаченко. Невдовзі про сміливий вчинок свого земляка дізналося і його рідне місто.

фото  https://galinfo.com.ua Біля витоків «Дня Радянської Армії» лежить більшовицький міф про неіснуючі перемоги Підстаркуватий чоловічок, якого я стрів на пероні павлоградського вокзалу, жалівся комусь телефоном: мовляв, досі на 23 лютого він мав законний привід перехилити чарку-другу, а тепер зась – не святкуємо ні «День Радянської Армії», ні «День Захисника Вітчизни». І сумно пожартував, що доведеться тримати паузу до 8 березня, яке поки що не скасували.

Перший серкетар ЦК КПРС Микита Хрущов інспектує господарство Григорія Могильченка, 1961 рік (на фото він третій справа) Історія про колгоспного голову, який не злякався самого Кагановича «Я вже через рік поїхав до нього спеціально познайомитися, колгосп оглянути. Так ось, ця людина дійсно знала свою справу. Дуже багатий колгосп: він не лише боргів не брав, а за рік, за півроку здавав авансом державі сільськогосподарську продукцію...» Це цитата зі спогадів першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова . Людина, про яку він говорить, Григорій Могильченко - за радянської доби голова колгоспу ім. Орджонікідзе із села Катеринівка Лозівського району Харківщини.

Кажуть, що сценарії справжнього кохання нам пишуть небеса. Понад десять років тому доля звела мене з дивовижною парою, мешканцями слобожанського села Катеринівка поблизу містечка Лозової - Антоніною Андріївною і Іваном Лук'яновичем. Їхні почуття спалахнули ще за часів далекої юності, а розквітли, коли обом минуло ледь не по вісім десятків років. Вони ніколи разом не ставали на весільний рушник і не одягали один одному на руки обручки. Натомість, мали свої сім ` ї. Сьогодні одного з цих світлих людей вже немає з нами. На жаль....

У Павлограді суд не дозволив міграційній службі примусово видворити за межі України громадянина Російської Федерації, який порушив вітчизняне законодавство і не поспішав їхати додому. Суд зважив, що цього не достатньо для задоволення позову ДМС. Про основні деталі справи йдеться у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 25 січня 2018 року.

Сніговий циклон, що накрив Харківщину 21-22 січня, завдав чимало клопоту мешканцям регіону. Водночас міста й села опинилися в полоні зимової казки.

У Павлограді 22 січня сотні містян - дорослих і дітей - утворили "живий ланцюг" із нагоди Дня Соборності України. Місцем для святкової акції її учасники обрали оновлений пішохідний міст, що з ` єднує два береги Вовчої в районі центрального парку.

У себя на родине героиня этой истории рискует оказаться в руках кремлевских спецслужб. Без всякого преувеличения. Последние полгода она, подданная Российской Федерации, живет в Павлограде и вместе с другими волонтерами активно помогает украинской армии. В шутку или всерьез называет себя «бандеровкой». В столицу Западного Донбасса россиянку привела большая любовь. Ее избранник – бывший горняк, для которого знакомство с сибирячкой стало таким же поворотом в судьбе, как и для нее самой.