Нотатки з війни | «Я не можу заснути, тому й бухаю»
Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.
Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.
Зовсім неподалік чути гучний вихід мінометки. Селом котиться луна.
Обличчя дитини незворушне. Як і його бабусі. Бодай би здригнулися на мить. Але ні.
- Вони звиклі до цього, - пояснює мені згодом Шнапс - водій нашого підрозділу. - До того ж уміють розрізняти, де вихід, а де прильот. Хтось би інший з далекого тилу одразу б ліг на землю. А місцевих війна загартувала...
Олександр Шульга
Коментарі
Дописати коментар