Нотатки з війни | Про війну і україномовного Гуллівера
Літо 2024 року. Південний схід. Покинута хата одного з прифронтових сіл. Хлопці, які тут окопалися, натрапили на клунок зі старими книжками...
Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.
Зовсім неподалік чути гучний вихід мінометки. Селом котиться луна.
Обличчя дитини незворушне. Як і його бабусі. Бодай би здригнулися на мить. Але ні.
- Вони звиклі до цього, - пояснює мені згодом Шнапс - водій нашого підрозділу. - До того ж уміють розрізняти, де вихід, а де прильот. Хтось би інший з далекого тилу одразу б ліг на землю. А місцевих війна загартувала...
Олександр Шульга
Коментарі
Дописати коментар