Перейти до основного вмісту

«Війна – це #ерово, війна це страшно…» Павлоград, 8 травня (відео)


У Павлограді громадські активісти провели 8 травня жалобну ходу центром міста і поклали квіти до меморіалів на честь своїх загиблих земляків - борців за волю України різних часів. Акція до Дня пам`яті і примирення, яку влаштували патріоти, не мала прив’язки до календарних заходів міської влади і виглядала, як альтернатива офіційному «вшануванню».

Організаторами й учасниками Ходи Пам`яті виступили ветерани новітньої російсько-української війни, волонтери, представники «Національного Корпусу», «Національних Дружин», громадські активісти – всього від 60 (за даними поліції) до 80 осіб.



За словами одного з учасників, Юрія Малімонова, нинішня акція поміж іншого має засвідчити зв'язок поколінь українців, які в різні часи, у лавах різних армій боролися за свою Батьківщину. «Війна – це #ерово, війна це страшно», - сказав перед шикуванням колони, здебільшого, звертаючись до молоді, ветеран батальйону «Айдар» Аркадій Романенко.






За безпекою під час жалобного слідкували правоохоронці. Приблизно чверть на 18.00 колона рушила від пам’ятника Ж. Котіну і далі вулицею Центральною до Соборної площі. Попереду йшли волонтери на чолі з прапороносцем Вадимом Бровенко – ветераном українських підрозділів на Донбасі. Позаду з розгорнутим великим синьо-жовтим прапором крокували активісти «Національного Корпусу», за ними - інші учасники ходи. Цього разу її організатори свідомо відмовилися від будь яких політичних гасел і партійних знамен.






Біля меморіального комплексу на Алеї Слави учасники акції провели невеличкий мітинг. Промовці нагадали про мільйонні жертви серед українців під час Другої світової війни, провину за яку поклали на сталінський і гітлерівський режими. Провели паралелі між жахіттями війн 20 і 21 століть, віддали шану українським воїнам різних поколінь.


«На сьогодні ми маємо війну з новим агресором, з окупантом, - сказав під час мітингу керівник місцевого осередку «Національних Дружин» і депутат міськради Сергій Тищенко. – Зі сльозами на очах ветерани минулої війни проводжали на нову війну онуків, які потім гинули на Донбасі. Ця наступність поколінь, коли українці гинуть за свою землю на своїй землі, вона не дає нам спокою. Ми готові продовжувати нашу боротьбу. І, я впевнений, ми переможемо». На завершення Ходи Пам`яті її учасники поклали квіти до вічного вогню і до меморіалу загиблим на сході України павлоградським воїнам. До речі, пізніше цього ж дня в центрі Павлограда відбувся вечір-реквієм до Дня пам`яті та примирення. Організатором дійства виступила міська влада. Участь у ньому окрім самого владного активу взяли представники громадськості і творчі колективи міста.

Наша довідка

День пам'яті та примирення  (пам'яті жертв другої світової війни, та примирення між країнами-учасниками другої світової війни) – в Україні його відзначають 8 травня, починаючи з 2015 року відповідно до Указу Президента. 8 травня – дата річниці капітуляції нацистської Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом).

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.