Перейти до основного вмісту

На Різдво українці збирали зимові опеньки


Виявляється, гриби можна збирати навіть на Різдво. Мешканка села Булахівка, що на Дніпропетровщині, Валентина Майборода за два дні до свята «вполювала» відеречко зимових опеньків. Каже, вони яскравіші за кольором, ніж осінні, пахнуть фруктами і дуже смачні.

Пані Валентина – досвідчений мисливець за дикорослими грибами. Збирає їх поблизу свого села вже років із 15. Знається на 20-25 їстівних видах. В основному це маслюки, грузді, рядовка. Рідше їй на очі трапляються опеньки, сироїжки, зовсім обмаль вона приносить додому красноголовців чи підберезників. Але і їх знаходить.

- По гриби я ходила востаннє 4 січня, - розповідає жінка. – За 3 кілометри від Булахівки є великий ліс, але я обмежилася ближньою мандрівкою до лісопосадки. Там о цій порі року можна натрапити на зимові опеньки. Вони витинаються на пеньках різних дерев. Зібрала невеличке відеречко. Відварила й законсервувала в банки.

пані Валентина знається на 25 видах їстівних грибів

«Тихе полювання» пані Валентина влаштовує ледь не протягом усього року. Сезон починає у травні і завершує взимку. Каже, що гриби можна збирати навіть під снігом, але щоб їх віднайти, потрібні зусилля.

- Чи не лячно мені збирати? Ні, бо я маю чималий досвід. До того ж узимку мені ще не траплялися отруйні гриби, - пояснює жінка.

За словами пані Валентини, якось вона примітила, що зимові їстівні гриби ростуть саме на деревах і пеньках. Вони відрізняються від своїх літньо-осінніх родичів більш вираженим кольором. Наприклад, грудневі опеньки - яскраво-коричневі.


- А ще вони мають своєрідний фруктовий запах, немов у сушки, - говорить пані Валентина. - Мої рідні в таких випадках жартують: мовляв, будемо пити грибний компот.

За її словами, зі смаковими якостями у цих грибів теж усе гаразд. Ось тільки бігти наступного ранку в ліс із кошиком Валентина Майборода більшості грибних гурманів не радить.

- Якщо ваші знання в цій справі кульгають або ж, навпаки, ви занадто самовпевнені, то дикорослих грибів краще уникайте. Навіть узимку. Ліпше просто милуватися природою, ніж ризикувати життям і здоров`ям. А гриби можна і в магазині купити, - впевнена мешканка Булахівки.


Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.