Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
У Павлограді на Водохреще в крижану воду занурювалися дорослі й малі
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
-
Свято Хрещення Господнього (19 січня) традиційно
супроводжується масовими купаннями у крижаній воді. У Павлограді на
Дніпропетровщині чимало містян задля цього приходять на пляж до парку Першого
травня.
Коли є крига, вони занурюються в ополонку. Однак нинішня
зима виявилася аномально теплою, й річка Вовча не встигла вкритися льодом. Тому
відчайдухам доводилося заходити у водойму з берега.
Більшість тих, із ким
поспілкувався журналіст, визнавали: вони пірнають у зимову річку, передусім,
заради здоров`я. Роблять це регулярно. Ще й привчають малечу.
Втім, чимало таких екстремалів чекали на появу священика,
який за християнською традицією мав освятити річкову воду. Цього року цю
почесну місію виконав протоієрей Ілля Чирін - настоятель Свято-Покровського
храму в Павлограді. Святою водою він покропив присутніх.
Також багато павлоградців ранком 19 січня відвідали
святкову Літургію в православних церквах міста. Зокрема й урочисте Богослужіння
в хармі Архистратига Михаїла (Православна Церква України).
Зазвичай цього дня, як і в попередні роки, на пляжі в
центральному парку чергували бригада медиків і рятувальники. Вони облаштували
чоловічий і жіночий намети для перевдягання. І слідкували, аби екстремали не
запливали надто далеко. За словами надзвичайників, відсутність криги дещо
полегшувала їхню роботу. Мовляв, пірнальники не ризикують опинитися під льодом.
Окрім Павлограда співробітники ДСНС чергували 19 січня на
водоймах низки сіл Павлоградського району. Про це написав у Фейсбук керівник
міськрайонного управління Олександр Миславський. Щодо статистики відвідувань,
то кілька років тому він констатував: на Водохреще міський пляж у парку
відвідують близько 3000 гостей, трохи менше половини з них випробовують себе
зануренням у крижану річку.
поради
медиків
До речі, ось, що радять таким сміливцям медики. За їхніми
словами, в ополонку варто заходити поступово і перебувати там не більше 10
секунд (йдеться, передусім, про новачків). Людям із хронічними захворюваннями
на зразок гіпертонії, серцевої слабкості тощо взагалі не слід ризикувати,
пірнаючи у крижану воду. Після кількасекундного занурення – хутко на берег. Тут
ви маєте розтерти своє тіло рушником, вдягтися і випити склянку гарячого чаю.
Також медики не радять перед зануренням у крижану воду наїдатися, а тим більше,
вживати для хоробрості алкоголь. Чарочку можна пропустити вже після купань, та
й то – вдома. І все ж, найліпше зігрівати себе не горілкою чи коньяком, а
глінтвейном.
про «очищення від гріхів»
Що стосується сакрального змісту водохресних купань.
Чимало православних вірян убачають в нихглибокий духовний сенс.Інші кажуть,
що пірнання заради самої забавки межує з гріхом. Священики ж нагадують:
занурюватися
в крижану воду цього дня не обов'язково, адже
змиває гріхи і цілющою вважається будь-яка освячена вода.
Годі
говорити, кажуть отці, що від купання в ополонці жоден гріх
людині проститися не може. Гріхи прощаються іншим способом – під час Сповіді та
Причастя, а також, по мірі нашого духовного вдосконалення й виправлення. Якщо ж
людина до церкви не ходить, на Літургії не була, до Сповіді не приступала, то
всі її надії на прощення та оздоровлення – марні.
Як нещодавно написав у Фейсбуці предстоятель Православної
Церкви України митрополит Епіфаній, «українські етнографи не фіксували у
минулих століттях масових хрещенських купань, тим паче у тому вигляді, як це
відбувається нині – часом зовсім без одягу, або з попереднім алкогольним
«підігрівом» та гучними гуляннями опісля…»
«Освячена
вода – не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості
для тих, хто її з вірою приймає. Занурення в ополонку ніколи не замінить
Таїнства Сповіді та Причастя. Вода не змиває гріхи, бо гріх – це не зовнішня
проблема, а внутрішня хвороба душі. І щоб зцілитися від неї, потрібно її
спочатку виявити, від щирого серця покаятися та змінитися за допомогою Божою…І
нарешті: Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір для
кожного. Головне – не перетворювати таке купання на якийсь магічний ритуал,
привід до пияцтва, гордості чи осудження ближнього – наприклад, того, хто таки
вирішив зануритись в ополонку, аби випробувати своє тіло», - зазначив митрополит ПЦУ.
Довідка:
Хрещення
Господнє - хрещення Іваном
Хрестителем Господа Ісуса Христа на річці Йордан, на паломницькій переправі Віфавара.
Одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд ізПреображенням, Розп'яттям, Воскресіннямі Вознесінням.
Опис хрещення поданий у Євангеліях від Матвія(3:13–17), Марка (1:9–11), Луки (3:21–23)
та Івана (1:32-34).Вважається дослідниками доконаним
історичним фактом, так само, як і його розп'яття
Ісуса.
Для
християн Хрещення Господнє - одна з основ
християнського обряду хрещення, що зазначено в Діяннях
апостолів (19:1-7). На згадку про Хрещення християни щорічно
відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу. У західному
християнстві (Римо-Католицькій Церкві та в протестантів) воно
святкується першої неділі після Богоявлення (6 січня); усхіднохристиянських
церквах (греко-католицьких і православних) його відмічають 6
січня за григоріанським календарем, або 19 січня за юліанським
календарем. В католицькій традиції Хрещення є однією з світлих таємниць розарію.
У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят. Олександр Шульга для tv-news.dp.ua
Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.
Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Коментарі
Дописати коментар