У Лозовій на Харківщині греко-католицька громада влаштувала для своїх
маленьких і дорослих парафіян та гостей «Різдвяну казку» - з вертепом, піснями
і солодкими гостинцями. Дійство відбувалося в суботу 11 січня в приміщенні
Центру соціальної згуртованості на вулиці Грушевського.
Ініціативу проведення свята взяв на себе священик
Харківського екзархату УГКЦ отець Андрій Насінник. Разом із молоддю, яка
відвідує місцевий Центр соціальної згуртованості (діє при благодійній
організації Карітас) він у театралізованій формі розповів глядачам про
народження Христа.
На "Різдвяну казку" прийшли малі й дорослі
Власні переспіви християнських пісень дарували харків`яни
До «Різдвяної казки» із власним вертепом і переспівами
різдвяних колядок долучилися гості з Харкова – юнаки й дівчата з молодіжного
руху «Квіти Слобожанщини». Ця спільнота діє при греко-католицькому храмі святого
Миколая Чудотворця.
Хорове виконання різдвяних пісень подарували лозівчанам представниці
німецького товариства Лозової «Відергебурт» та Лютеранської громади міста. Цього
дня в приміщенні Центру звучали відомі різдвяні пісні й колядки: «Нова радість
стала», «Добрий
вечір, Тобі, пане господарю», «В Вифлиємі
новина», «А ми люди подорожні».
Представниці німецького товариства і Лютеранської громади Лозової співали різдвяні пісні німецької мовою
За словами о. Андрія, театралізоване різдвяне свято лозівська
громада УГКЦ проводить уперше від часу свого створення наприкінці 2017 року. Аби
підготувати виступ вертепу, його учасникам знадобилося кілька репетицій. Кожен
обрав собі роль до вподоби. Минулоріч парафіяни й долучена до громади молодь обмежилися
традиційним колядуванням.
- Ідея «Різдвяної казки» містить кілька моментів, -
говорить о. Андрій Насінник. - По-перше, ми хотіли об`єднати навколо Різдва всіх
християн Лозової, незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Приміром,
лютерани святкують Різдво 25 грудня, ми, греко-католики, 7 січня. Але новонароджений
Христос об`єднує нас усіх. По-друге, ми прагнули, аби дух Різдва, в атмосфері
якого ми живемо ці дні, відчули й інші містяни. І, звісно, нам важливо, аби в
Україні відроджувалися традиції колядування.
Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.
Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Коментарі
Дописати коментар