Перейти до основного вмісту

У Павлограді змагалися сильні духом (відео)



У Павлограді понад 30 активних містян, які мають особливі потреби, виборювали переможні секунди й сантиметри під час традиційних змагань з інваспорту. Спортивне свято проходило 15 червня на стадіоні «Шахтар».

За словами тренера з інваспорту Василя Шевченка, подібні старти серед людей з інвалідністю відбуваються у Павлограді вже чи не в 30-е. За цей час спортсмени встановили кілька рекордів, які й досі залишаються нездоланими. Нині учасники змагалися у бігу на різних дистанціях, метанні ядра, спису й диску. Вони розподілилися по групах залежно від стану свого здоров`я.

Метання спису
«Бачите, я вважаю, що кожна людина має випробувати себе. Не важливо, чи встановить вона рекорд міста, головне, що це буде її власний рекорд», - говорить В. Шевченко. Він пояснює, що регулярне проведення міських змагань серед людей з особливими потребами дозволяє залучати їх до активного життя. Крім того, за підсумками таких виступів переможці формують збірну команду Павлограда для участі в обласних турнірах тощо.


«Бігти, звичайно важко, особливо, після того, як я перехворів запаленням легенів, - коментує свою участь у забігові на коротку дистанцію 67-річний спортсмен-ветеран Юрій Дениченко. - Навіщо воно мені? Це всім треба, бо спорт – це здоров`я. Яким би важким не було тренування, а після нбого я почуваюся набагато молодшим за свій вік. Тому й іншим раджу – займайтеся спортом!»

Альона - учасниця змагань
Для двох інших учасниць міських змагань, дівчатам Діані й Альоні, участь у спортивних перегонах важливіша за перемогу в них. «Звісно, бути першою теж хочеться. Але головна перемога – то перемога над собою», - переконана Діана. Альона розповідає, що тривалий час вона залишалася в чотирьох стінах своєї квартири, доки не зрозуміла, наскільки важливо виходити в світ і спілкуватися. «Тим, хто вдома сидить, я хочу порадити бути активним, - говорить дівчина. - Перемога - не перемога, а жити варто. Інакше життя для такої людини зупиняється, і вона деградує».


Організатором легкоатлетичних змагань став міський відділ сім`ї, молоді й спорту, а також ФСК ім. Шкуренка. За словами тренера, громадська організація «Біла лілія» пригостила спортсменів солодощами. А компанія ДТЕК Павлоградвугілля надала учасникам можливість позмагатися на бігових доріжках і майданчиках стадіону «Шахтар».


Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.